Астіка і настіка
Áстіка і нáстіка (санскрит. आस्तिक, букв. — той, хто стверджує, вірить; санскрит. नास्तिक, букв. — той, хто не вірить, заперечує) — терміни в індійській філософській традиції для класифікації релігійно-філософських систем (даршан) за їхньою позицією щодо авторитету Вед: ортодоксальні (астіка) й неортодоксальні (настіка). Астіка визнає авторитет Вед, наявність трансцендентного світу, відповідно — і життя після смерті. Настіка відкидає авторитет Вед, існування «іншого світу», а часом і наявність Бога-Творця.
Історична довідка
Система даршан утворилася в результаті кризи вірувань ведичного періоду (сер. 1 тис. до н. е.), яку спричинили заплутаність релігійної міфології, громіздкий і дорогий ритуалізм; закріплення системи варн та ін. Криза призвела до реформи ведичної релігії та виникнення неортодоксальних духовних рухів, які стали фундаментом брагманізму, а в перспективі — й індуїзму назагал.
Класифікація
За класифікацією, що сформувалася у межах ортодоксальних учень, виділяють шість ортодоксальних систем (астіка): санкх’я, ньяя, вайшешика, йога, міманса, веданта і три неортодоксальних (настіка): буддизм, джайнізм, чарвака-локаята. Відповідно до одного з ранніх визначень, зокрема у Законах Ману, послідовником настіки вважався той, хто не визнає авторитету Вед. За авторитетною етимологією Паніні, послідовник настіки — це той, хто заперечує буття «іншого світу», існування душі після смерті. Але таке тлумачення настіки, по суті, стосується лише системи чарвака-локаята. У широкому розумінні —демаркація відбувається за лінією ставлення до Вед: адже системи, які віднесені до астіки, поділяють на такі, що безпосередньо спираються на тексти Вед у власних філософських побудовах (міманса та веданта), й ті, які не заперечують ведичні тексти, але висловлюють ще й самостійні ідеї (санкх’я, ньяя, вайшешика, йога).
Настіка стверджує буття індивідуальних об’єктів, які підпорядковані винятково закону власної природи, що не має повторів і аналогій, — ніщо не в змозі змінити визначену цією природою долю об’єкта. В етичному дискурсі це призвело чарваків-локаятиків до відмови від класичних моральних авторитетів і культу гедонізму, а буддистів і джайнів — до стратегії вдосконалення особистості.
Значення
Впливовість вчень астіки і настіки змінювалася. Період відносного панування настіки пов’язаний із розквітом ідей «мандрівних проповідників» і прихильників адживіки. У 2‒3 ст. філософська думка Давньої Індії повернулася до астіки.
У пізніші часи та в сучасній Індії термін «астіка» став позначати того, хто визнає Бога-Творця, теїста, а «настіка» вживають як еквівалент терміна «атеїст».
Література
- Nicholson А. Unifying Hinduism: Philosophy and Identity in Indian Intellectual History. New York : Columbia University Press, 2013. 380 p.
- Periodization and Historiography of Indian Philosophy / Ed. by E. Franco. Wien : Universität Wien, 2013. 396 p.
- Завгородній Ю. Ю. Рецепція індійської філософії в Україні. Лінія Вед (1840–1930-ті рр.). Київ : Інститут філософії ім. Г. С. Сковороди НАН України, 2013. 412 с.
- Perrett R. An Introduction to Indian Philosophy. Cambridge : Cambridge University Press, 2016. 249 p.
- Торчинов Е. А. Пути философии Востока и Запада. Познание запредельного. Санкт-Петербург : Пальмира, 2017. 462 с.
- Індійська філософія / За ред. Т. П. Кононенка. Харків : Фоліо, 2019. 142 с.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Заглада В. М. Астіка і настіка // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Астіка і настіка (дата звернення: 11.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 28.08.2020
