Асистолія

Асистолі́я (від а… — заперечний префікс і грец. συστολή — скорочення) — припинення механічної та електричної діяльності одного або всіх відділів серця. Згідно зі МКХ-10 (Міжнародною статистичною класифікацією хвороб та споріднених проблем охорони здоров’я десятого перегляду), належить до хвороб системи кровообігу та прирівнюється до зупинки серця неуточненої.

Етіологія та патогенез

Асистолія є передсердна (див. Передсердя) і шлуночкова (див. Шлуночок). За останньої припиняється електрична й механічна активність шлуночків і серця, що призводить до його зупинки, припинення кровообігу, клінічної смерті. На виникнення асистолії шлуночків і гемодинамічно неефективну електричну активність серця впливають важкі незворотні ураження серця, прогресуючі порушення кровообігу. До першопричин електричної нестабільності серцевого м’яза відносять гостру і хронічну форми ішемічної хвороби серця, різні ушкодження, післяінфарктне відновлення серця за хронічної серцевої недостатності. Асистолія розвивається внаслідок:

ускладнень гострої форми інфаркту міокарда;
значних уражень міокарда за повної поперечної блокади на тлі фібриляції шлуночків;
зловживання і передозування антиаритмічних засобів, які впливають на діяльність серця.

Чинниками ризику виникнення асистолії є зловживання спиртними напоями, тютюнопаління, гіпертензія артеріальна, атеросклероз зі спадковою схильністю, гіперхолестеринемія, похилий вік; за хронічної серцевої недостатності — ремоделювання серця після інфаркту з подальшою дилатацією та гіпертрофією камер серця, аритмії серця. Асистолія також можлива після розривів серця й кардіогенного шоку. Підвищений ризик зупинки серця виникає за нестабільного перебігу стенокардії. Серед інших кардіальних причин розвитку асистолії:

перикардит ексудативного генезу;
перешкоди притоку або відтоку крові в серце (тромбоз всередині серця, дисфункція клапана);
низький серцевий викид;
міокардит на тлі грипу або дифтерії;
ендокардит інфекційної етіології;
кардіоміопатії;
аортальний стеноз;
травма, що спричинює тампонаду серця;
кардіостимуляція на відкритому серці;
коронарографія і катетеризація тощо.

До екстракардіальних причин відносять циркуляторні (гіповолемія, шок різного генезу, пневмоторакс напруженого характеру за легеневих хвороб, травми грудної клітки тощо). Виділяють також респіраторні (гіперкапнія, гіпоксемія) та метаболічні причини (переохолодження, ацидоз, гіперкаліємія). Додаткові чинники: гостра форма гіперкальціємії, побічні дії прийому барбітуратів, наркотичних засобів, серцевих глікозидів та інші. Зупинка серця може статися через електротравми за ураження струмом, блискавкою; асфіксію; інтоксикацію; сепсис; цереброваскулярні ускладнення; дієти, що ґрунтуються на споживанні білкової їжі та значної кількості рідини.

Клініка

Миттєва зупинка кровообігу є першою ознакою ішемії серця. В інших випадках асистолія розвивається внаслідок патологічних станів, які стали причиною її виникнення. Зупинка кровообігу виникає в пацієнтів, які тяжко хворіють тривалий час. За таких обставин спостерігають поєднання екстракардіальних і кардіальних причин: хворі відчувають гіпотензію, тахікардію, біль за грудиною, задишку, лихоманку, неспокій, що призводить до порушень свідомості. Асистолія шлуночків характеризується раптовим зникненням пульсу, тонів серця і тиску. Згодом стається втрата свідомості, хворий блідне, припиняється дихання. Після зупинки кровообігу в головному мозку, за 45 с, відбувається розширення зіниць із максимумом через 1 хв 45 с.

Діагностика

Асистолія характеризується відсутністю серцевих скорочень і симптомів електричної активності серця, що на електрокардіограмі графічно виражено прямою лінією. Відповідно, констатується настання клінічної смерті. Відсутні серцеві скорочення, самостійне дихання, рефлекси на зовнішні впливи. Потенційне відновлення функцій організму можливе методами реанімації. На тлі асистолії за відсутності кровообігу спостерігають агональні вдихи. Амплітуда рухів слабка й низька, зовнішнє дихання знижене. На електрокардіографічному обстеженні асистолія відзначається ундулюючою (хвилеподібною) ізолінією, відсутністю пульсації магістральних артерій; може спостерігатися збереження активності передсердь на відміну від шлуночків.

Лікування та прогноз

Здебільшого асистолія виникає несподівано, вимагає термінової госпіталізації та реанімаційної допомоги, відсутність яких призводить до летальних наслідків. Відповідні заходи необхідно розпочати до отримання результатів електрокардіографії. Так, за умови своєчасного надання допомоги у відділенні реанімації вдається врятувати близько 15 % пацієнтів. До термінових реанімаційних заходів відносять внутрішньовенне введення адреналіну, атропіну; проведення кардіостимуляції, непрямого або прямого масажу серця, штучної вентиляції легень. Прогноз несприятливий (особливо щодо миттєвої форми асистолії), але за зупинки серця, що відбувається після фібриляції шлуночків, — сприятливіший. Якщо за півгодини реанімаційні заходи виявляються неефективними, їх припиняють. Тоді спостерігається відсутність свідомості, дихання довільне, серце неактивне, зіниці дуже розширені та не реагують на світло.

Література

Дудка П. Ф., Добрянський Д. В., Бодарецька О. І. та ін. Сучасні аспекти проведення серцево-легеневої реанімації // Астма та алергія. 2014. № 1. С. 56–60.
Серцево-судинні захворювання. Класифікація, стандарти діагностики та лікування / За ред. В. М. Коваленка, М. І. Лутая, Ю. М. Сіренка. 3-те вид., перероб. і допов. Київ : Моріон, 2018. 223 с.