Асакі, Георге

Аса́кі, Гео́рге (рум. Asachi, Gheorghe; справжні прізвище та ім’я — Асакієвич, Георге; 01.03.1788, м. Герца, тепер Чернівецької області, Україна — 12.11.1869, м. Ясси, тепер Румунія) — письменник, перекладач, державний, громадський і культурний діяч, просвітитель. Писав румунською мовою.

Асакі, Георге (Asachi, Gheorghe)
Справжнє прізвище	Асакієвич
Народження	01.03.1788
Місце народження	Герца
Смерть	12.11.1869
Місце смерті	Ясси (місто)
Alma mater	Львівський національний університет імені Івана Франка
Напрями діяльності	література творчість, поезія, переклад

Життєпис

Народився в сім’ї православного священика вірменського походження. Спершу родина мешкала у Трансильванії, згодом на Буковині та в Галичині, від 1795 — у м. Лемберзі (тепер м. Львів, Україна).

Асакі навчався в початковій школі м. Герца, де опановував румунську мову; у Львівській єзуїтській колегії, 1803−1804 — на філософському факультеті Львівського університету (тепер Львівський національний університет імені Івана Франка), де вивчав логіку, математику, природничу історію, фізику, етику, метафізику, курс з архітектури. Згодом отримав державну стипендію і вивчав математику, астрономію, живопис у м. Відні (1805–1808; тепер Австрія). Студіював італійську літературу, археологію, живопис і скульптуру в м. Римі (1808–1812).

30.08.1812 повернувся в м. Ясси. З 30.11.1822 до лютого 1827 був дипломатичним представником Молдовського князівства в Австрії за господаря І. Стурдзи (1761–1842), який подарував Асакі з цієї нагоди дворянський титул.

Після повернення з Австрії призначений радником департамента просвіти й отримав титул Ага.

Очолював державний архів (1830–1847), видав низку документів з історії країни, створив «Товариство медиків і натуралістів», заснував типолітографії та першу паперову фабрику в Молдові.

Співпрацював з урядом господаря Молдовського князівства М. Стурдзи (1794–1884).

У 1862 через участь у різних фінансових операціях збанкрутів.

Від 1866 відсторонений від державної служби з політичних мотивів.

У лютому 1869 уряд призначив Асакі пенсію «за заслуги перед країною в 1813−1862».

Діяльність

Опікувався організацією шкіл (1813–1849). Заснував 1813 клас інженерів-землевпорядників, де викладали архітектуру, історію, мистецтво, геодезію, математику. 1828 відкрив учительську семінарію при церкві Трьох святителів. 1832 заснував колегію при Василіанській гімназії, 1834 ― перший у Молдові інститут для дівчат. 1835 започаткував діяльність Академії Міхейляну. Заклав основи художньої та політехнічної освіти, заснувавши в 1841 Школу мистецтв і ремесел. За ініціативи Асакі було відкрито багато сільських і повітових шкіл, для яких він укладав підручники.

Видавав першу газету румунською мовою в Молдові «Албіна роминяске» («Albina Românească», «Румунська бджола»; 1829), а також «Фоя сетеска» («Foaia sătească», «Сільський листок»; 1839–1840, 1846–1851) для селян; «Ікона лумі» («Icoana lumii», «Ікона світу», 1846), у якій популяризував успіхи науки. Особливу увагу приділяв проблемам історії.

Видав перші альманахи й календарі рідною мовою.

Творчість

У творах поєднував риси класицизму й романтизму. Описував легендарні історичні події, використовував румунську міфологію, вживав архаїзми й регіональну лексику.

Перші вірші, за які отримав нагороду від Румунської літературної організації, написав італійською мовою. У поезії «Майбутнє» («Viitorul») закликав до національного відродження.

27.12.1816 за свій кошт поставив у театрі першу п’єсу румунською мовою ― пастораль «Міртіл і Хлоя» Геснера і Флоріана у власному перекладі. Перекладав для театру твори Ж. Расіна, Ж. Б. Мольєра, К. Гольдоні та ін. Написав п’єси «Петру Рареш» («Petru Rareșu», 1863), «Єлена Драгош з Молдавії» («Elena Dragoșu de Moldaviea», 1863), «Повернення горця з Англії» («Întoarcerea munteanului din Anglia») та ін.

Під впливом Петрарки написав перші румунські сонети. Як поет творив у жанрах оди, елегії, сонета, гімну, байки, медитативної лірики, балади. Поетичними збірками «Вірші» («Versuri», 1834), «Вибрані байки» («Fabule alese», 1836), а також історичними новелами «Княжна Руксанда» («Ruxanda Prinţesă», 1841), «Олена молдаванка» («Elena moldovanca», 1851), «Біла долина» («Valea albă», 1855) та ін., оповіданнями, драматичними творами тематично й жанрово збагатив молдавську і румунську літератури.

Асакі та Україна

Писав про Україну. Зокрема, в історичній новелі «Княжна Руксанда» йдеться про одруження сина Б. Хмельницького Тимоша з донькою молдовського господаря Василя Лупула. В історичному нарисі «Мазепа в Молдові» («Mazepa în Moldova»; 1859) із симпатією змалював образи гетьманів Б. Хмельницького та І. Мазепи.

1842 опублікував статтю «Козаки» («Cazacii»), у якій високо поцінував українські народні пісні та думи, а козаків називав «хоробрим народом». Зокрема зазначав, що пісні «завжди надихали козаків старовинним духом незалежності й відваги».

Про Україну та її мальовничі міста написав у нарисах «Щоденник молдавського мандрівника» («Zâlnecul călătorului moldovean», 1830) і «Львів» («Lvov», 1866).

Переклав вірш Т. Падури «Козак».

Українською мовою твори Г. Асакі перекладали С. Келар і М. Богайчук.

Визнання

Іменем Г. Асакі названі:

ліцей, районна бібліотека, Літературний музей м. Герца (Україна); Технічний університет, Технічний коледж, Повітова бібліотека м. Ясси (Румунія); ліцей у м. Кишинів (Молдова);
вулиці у низці міст Молдови та Румунії.

Пам’ятники та погруддя Асакі встановлено в містах: Герці, Бухаресті та Яссах; у м. Кишиневі на Аллеї класиків — бюст Асакі скульптора Л. Дубіновського (1957, Молдова);

1998 Герцаївська районна рада заснувала літературно-мистецьку премію «Г. Асакі», якою відзначають найкращих працівників освіти та культури району.

Твори

Fabule alese. Eşii : Tipografia Institutul Albinei, 1836. 56 p.
Culegere de poezii. Iași : Tipografia Institutul Albinei, 1854. 250 p.
Nouvelles historiques de la Moldo-Roumanie. Jassy : Institut de l'Abeille, 1859.341 p.
Opere : în 2 vol. Chişinău : Hyperion, 1991.
У к р п е р е к л. — Мазепа в Молдавії; Князівна Роксанда // Питання літературознавства. 1998. Вип. 5. С. 143–156.
Побажання загального добра; Любов до вітчизни // Відродження. 1998. № 4. С. 36–37.
Вибране. Київ : Головна спеціалізована редакція літератури мовами національних меншин України, 2000. 166 с.

Література

Левит Ф. Георге Асаки. Кишинэу : Картя молдовеняскэ, 1966. 288 с.
Романець О. І. Котляревський та Г. Асакі // І. Котляревський у спогадах, дослідженнях. Київ : [б. в.], 1969. С. 427−431.
Чередарик М. Георге Асакі ― книжник, гуманіст і письменник // Яровит. 1994. № 11. С. 8–9.
Богайчук М. А. Волков А. Р. Румунський твір про Мазепу // Питання літературознавства. 1998. Вип. 5. С. 140−142.
Келар С. Георге Асакі — видатний просвітитель XIX століття // Відродження. 1999. № 4. С. 31−35.
Георге Асакі // Буковина. Визначні постаті: 1774−1918 / Авт.-упоряд. О. М. Павлюк. Чернівці : Золоті литаври, 2000. С. 174.
Асакі Георге // Богайчук М. А. Література і мистецтво Буковини в іменах. Чернівці : Букрек, 2005. С. 20–21.
Паладян К. Особливості метричної форми ліричних та ліро-епічних жанрів у творчості Георгія Асакі // Питання літературознавства. 2012. Вип. 85. С. 38−46.

Автор ВУЕ

Редакція_ВУЕ

Покликання на цю статтю: Асакі, Георге // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Асакі, Георге (дата звернення: 11.10.2026).

Оприлюднено: 03.03.2021