Аріїл

Арієль на спині кажана, худ. Генрі Сінглтон, 1819.
Художній музей Тейт Британія у м. Лондоні, Велика Британія

Арії́л (Аріє́ль; івр. אראל — ймовірно, лев Божий або вогнище Бога) — міфологічний персонаж (дух, ангел), біблійний та езотеричний символ.

1) У давньоєврейській міфології — дух повітря (ефіру) і вод. У гностицизмі — один з архонтів, творців матеріального космосу. Згадується в рабиністичній літературі та середньовічних магічних текстах [«Малий ключ Соломона» («Lemegeton Clavicula Salomonis»), «Гримуар Папи Гонорія» («Grimoire du Pape Honorius»), «Магія природна й неприродна» («Magiae Naturalis et Innaturalis») Й. Фауста], притому як серед ангелів, так і серед демонів. В езотериці поширені зображення Аріїла як левоголового ангела. Образ Аріїла-духа увійшов до світової літератури: у п’єсі «Буря» («The Tempest»; 1623) В. Шекспіра — дух повітря, підвладний магу Просперо; в епічній поемі «Втрачений рай» («Paradise Lost»; 1667) Дж. Мільтона — згаданий серед грішних ангелів, яких побиває небесне воїнство.

2) У Старому Завіті — одна з алегоричних назв м. Єрусалима, вжита в Книзі Ісаї. Текст містить метафору «огнища Божого» (Іс. 29:1–7). Емблемою міста був лев, а на подвір’ї Єрусалимського храму знаходився присвячений Богові жертовник всеспалення.

3) Ім’я кількох біблійних персонажів.

Джерело

Книги Святого Письма Старого та Нового Заповіту / 4-ий повний переклад з давньогрецької мови ієром. о. Рафаїла (Романа Турконяка). Українське Біблійне Товариство, 2011. URL: https://www.bible.com/ru/bible/1755/GEN.1.UTT
Біблія або Книги Святого Письма Старого й Нового Заповіту: із мови давньоєврейської й грецької на українську дослівно наново перекладена / пер. І. Огієнко. Київ : Українське Біблійне Товариство, 2018.