Архівна україніка

Архівна україніка. Обкладинка довідника «Архівна україніка в Канаді»

Архі́вна украї́нікаархівні документи, які перебувають за кордоном, а також документи іноземного походження, що стосуються історії та культури України.

Історична довідка

1918 у м. Києві створено Національну бібліотеку Української Держави (тепер Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського). В оприлюдненій у жовтні 1918 у м. Києві концепції бібліотеки одним із завдань визначалась організація українського відділу Ucrainica, з яким власне і пов’язане походження поняття «україніка». Так, у відділі, що діяв у Всенародній бібліотеці України при Всеукраїнській академії наук, зосереджувалися видання різними мовами про історію України, українську матеріальну й духовну культуру, народне мистецтво, мову та відповідні бібліографічні покажчики.

Силами архівної комісії на чолі з О. Грушевським складено списки документів українського походження, рекомендовано черговість їх повернення.

У 1930-х, через ідеологізацію архівної справи та бібліотечної справи, поняття «архівна україніка» на тривалий час було викреслено з наукового обігу. На тлі «латентної стадії» функціонування поняття «україніка» в УСРР — УРСР зарубіжні науковці послуговувалися ним для позначення досліджень з історії та культури України. Почасти переосмислене поняття повернуто наприкінці 1980-х — на початку 1990-х через дослідження джерел до історії державотворення та формування національних традицій у різних країнах.

Наукові засади виявлення, реєстрації та запровадження до наукового обігу архівної інформації, наявної в документах архівної україніки, було визначено Державною програмою «Книжкова та рукописна спадщина України: створення бібліографічного реєстру і системи збереження та загальнодоступності» (1992), зокрема її підпрограмою «Архівна та рукописна україніка: національна зведена система документальної інформації» (1991–1996).

Спроби створити комплекс довідників про українські документи, що зберігаються в зарубіжних архівосховищах, здійснювали Інститут української археографії (тепер Інститут української археографії та джерелознавства імені М. С. Грушевського НАН України) у співпраці з Інститутом рукопису Центральної наукової бібліотеки АН УРСР (тепер Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського), а також Головне архівне управління при Кабінеті Міністрів України (тепер Державна архівна служба України).

Характеристика

Особливості

Архівна україніка належить до історико-культурної спадщини України, є потенційним складником Національного архівного фонду України.

Згідно із Законом України «Про Національний архівний фонд та архівні установи» (1993; зі змінами 2001; ст. 5), держава сприяє поверненню архівної українки, що зберігається в інших країнах, до України в оригіналах або копіях (див. Копія архівна).

Структура

Склад і зміст архівної україніки відображає концепція створення та функціонування Національного реєстру «Архівна україніка» (2007).

Архівну україніку становлять три групи: автентична україніка (групи А, Б); історична україніка (до 1991 — групи В, Г, Д, Е); модерна україніка (після 1991 — групи Б, В, Г, Д, Е).

Отже, виокремлюють такі комплекси (групи):

А. Документи, утворені в Україні й вивезені емігрантами (переважно міжвоєнного й повоєнного періодів):

  • документи українських урядів, міністерств та відомств Української Народної Республіки, Української Держави, Західноукраїнської Народної Республіки та інших;
  • документи дипломатичних установ Української Народної Республіки, Української Держави, Західноукраїнської Народної Республіки;
  • документи українських військових підрозділів: Української повстанської армії, Січових Стрільців та інших;
  • документи наукових установ, навчальних закладів та закладів культури;
  • документи українських видавництв та редакцій газет і журналів;
  • документи релігійних установ;
  • рукописи наукових і літературних творів українських учених, митців, письменників, поетів;
  • документи особового походження українських політичних, громадських та культурних діячів;
  • рукописи й рукописні книги, що потрапили за кордон у складі колекцій та книгозбірень українських емігрантів;
  • архіви українських діячів, передані на постійне зберігання до державних і недержавних архівних установ відповідно до заповіту фондоутворювача;
  • архіви українських діячів, що перебувають у приватній власності (отримання інформації за згодою фондоутримувача).

Б. Документи, утворені в Україні й переміщені (унаслідок централізації архівних фондів за радянської доби чи незаконно) за її межі:

  • документи про українців у складі Червоної та Радянської Армії;
  • особисті архіви, колекції неукраїнського походження документів, пов’язаних з історією України;
  • кіно-, відео-, фото-, фонодокументи;
  • технологічна, картографічна, геодезична, наукова, інша спеціальна й супровідна документація.

В. Документи, утворені українцями в еміграції (пов’язані з національною самоідентифікацією):

  • документи українських організацій (і світового, і локального значення), створених в інших країнах;
  • документи українських церков різних конфесій;
  • документи наукових і навчальних установ, спрямованих на розвиток української науки й освіти за межами України;
  • колекції українських діячів, що мешкали в певній країні.

Г. Документи, утворені в країні локалізації української громади, що містять інформацію про українців, український народ, Україну:

  • документи державних установ цієї країни;
  • документи державних установ інших країн;
  • окументи недержавних організацій та установ (політичні партії, рухи, громадські організації, наукові установи тощо);
  • архіви церков, релігійних організацій;
  • документи інших етнічних груп і релігійних громад, їхніх відомих представників, що емігрували з України.

Д. Особові фонди неукраїнського походження, що містять відомості про історичні події, що відбувалися на території України, українську спільноту в країні її локалізації:

  • фонди зарубіжних дипломатів, які перебували в Україні за призначенням;
  • фонди міжнародних гуманітарних представництв;
  • фонди учасників визвольних змагань та збройних конфліктів на території України;
  • фонди діячів культури, науки, освіти, представників урядових або бізнесових кіл, які підтримували професійні контакти з українцями або навчалися в Україні.

Е. Документи, утворені в Україні зарубіжними державними й недержавними установами та організаціями, які містять інформацію про Україну та українців:

  • дипломатичні документи;
  • документи зарубіжних бюро засобів масової інформації;
  • документи військових, економічних, культурних, релігійних, наукових, освітянських, бізнесових представництв;
  • рукописні й документальні колекції, зібрані іноземцями в Україні.

Зберігання

Окремі документи й фонди архівної україніки, що надійшли в Україну шляхом дарування, зберігаються в центральних і регіональних державних архівах, архівних підрозділах наукових установ, музеїв і бібліотек відповідно до вибору авторів документів або фондоутворювачів.

2007 для централізованого державного зберігання архівної україніки, повернутої в Україну, було створено спеціалізовану установу — Центральний державний архів зарубіжної україніки.

Література

  1. Боряк Г. Національна архівна спадщина України та державний реєстр «Археографічна україніка». Архівні документальні ресурси та науково-інформаційні системи. Київ : Головне архівне управління при Кабінеті міністрів України, 1995. 348 с.
  2. Матяш І. Архівна та рукописна україніка: зміст та обсяг поняття, проблема інкорпорації до Національного архівного фонду України (на прикладі архівів Канади) // Бібліотекознавство. Документознавство. Інформологія. 2007. № 1. С. 17–46.
  3. Матяш І. Галузева програма «Архівна україніка» //Студії з архівної справи та документознавства. 2008. Т. 16. С. 29–32.
  4. Архівна україніка в Канаді / Упоряд.: І. Матяш, Р. Романовський, М. Ковтун та ін. Київ : [б. в.], 2010. 882 с.
  5. Боряк Т. Документальна спадщина української еміграції в Європі: Празький архів (1945–2010). Ніжин : Ніжинський державний університет імені Миколи Гоголя, 2011. 544 с.
  6. Кулініч М. Ю. Діяльність державної архівної служби України та наукових інституцій у сфері реституції і повернення архівної україніки // Наукові праці історичного факультету Запорізького національного університету. 2014. Вип. 39. С. 326–330.

Автор ВУЕ

І. Б. Матяш


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Матяш І. Б. Архівна україніка // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Архівна україніка (дата звернення: 26.01.2021).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
12.01.2021

Офіційний телеграм-канал ВУЕОфіційний телеграм-канал ВУЕ