Археофіти

Археофіти. Цикорій дикий (Cichorium intybus)
Археофіти. Цикорій дикий (Cichorium intybus)

Археофі́ти (від грец. ἀρχαῖος — старовинний та φιτον — рослина, пагін) — адвентивні (чужорідні) рослини, давні іммігранти, види занесені на територію Європи до кінця 15 ст. (умовно до відкриття Америки 1492).

Історична довідка

Термін «археофіти» вперше запропонував 1903 ботанік М. Ріклі (Швейцарія; 1868–1951) для позначення групи древніх іммігрантів.

Характеристика

Археофіти поділяють на групи за статусом, набутим у флорі нової території на кінець 15 ст.:

  • адвентивні — занесені з інших континентів;
  • антропогенні — занесені з інших територій та одомашнені людиною;
  • резистентні — занесені з інших районів, що втратили природні місцезростання і збереглися в антропогенних завдяки людині.

За типами місцезростань на новій території археофіти поділяють на:

  • сегетальні;
  • рудеральні;
  • напівприродні.

За ступенем натуралізації — на:

  • археоагріофіти (види, що повністю натуралізувалися у природних і напівприродних рослинних угрупованнях);
  • археоепекофіти (види, що закріпилися у різних антропогенних місцезростаннях);
  • археоефемерофіти (види, рослини яких випадково оселяються в різних антропогенних місцезростаннях невеликою чисельністю і згодом зникають).

Згодом ці терміни були спрощені й тепер їх використовують без префіксу «архео-». Археофіти також класифікують за географічним походженням (наприклад, азійські, малоазійські, ірано-туранські та ін.). Археофіти дуже поширені, беруть участь у формуванні як синантропної, так і природної рослинності, є стабільним компонентом флори. У флорі України налічують 160 видів археофітів, занесення та натуралізацію яких зафіксовано документально за допомогою палеоботанічних і палеохорологічних даних. Так, археофітами є алтея лікарська, верба ламка, глуха кропива біла, грицики звичайні, кропива жалка, лепеха звичайна (див. Аїр), фіалка польова та ін.

Література

  1. Naegeli D., Thellung A. Die Flora des Kantons Zürich. I Teil. Die Ruderal- und Adventivflora des Kantons Zürich // Vierteljahrsschrift der Naturforschenden Gesellschaft in Zürich. 1905. № 50. P. 225–305.
  2. Kornaś J. Geograficzno-historyczna klasyfikacja roślin synantropijnych // Mater. Zakł. Fitosocjol. Stos. 1968. № 25. P. 33–41.
  3. Протопопова В. В. Синантропная флора Украины и пути её развития. Киев : Наукова думка, 1991. 204 с.
  4. Протопопова В. В., Шевера М. В., Аніщенко І. М. та ін. Порівняльна характеристика археофітів урбанофлор різних ботаніко-географічних зон України // Український ботанічний журнал. 2013. Т. 70. № 2. С. 158–163.
  5. Кучер О. О. Історичний огляд основних класифікацій видів адвентивних рослин // Біологічні студії. 2014. Т. 8, № 1. С. 247–254.
  6. Shevera M. V., Protopopova V. V., Burda R. I. et al. Historical Overview of the Studies of Alien Flora of Ukraine // Acta Horti Botanici Bucurestiensis. 2018. Vol. 45. P. 5–32.

Автор ВУЕ

В. В. Протопопова

М. В. Шевера


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Протопопова В. В., Шевера М. В. Археофіти // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Археофіти (дата звернення: 13.04.2021).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
02.04.2021

Офіційний телеграм-канал ВУЕОфіційний телеграм-канал ВУЕ