Арніка (Л. В. Зав'ялова)

Арніка гірська (Arnica montana)
Арніка гірська (Arnica montana)
Північноамериканський вид Арніки
(Arnica mollis)
Арніка вузьколиста (Arnica angustifolia)

А́рніка (Arnica) — рід рослин родини айстрових.

Таксономія і характеристика

У складі роду 32 види. Багаторічні кореневищні трав’яні рослини з поодинокими кошиками. Рослини арніки гірської 10 (20)–60 см заввишки, стебло прямостояче, просте або розгалужене у верхній частині. Стеблові листки супротивні, сидячі, продовгуваті; листки розетки притиснуті до ґрунту. Суцвіття — верхівкові кошики, складені помаранчево-жовтими крайовими язичковими та блідо-жовтими серединними трубчастими квітками. Плоди — циліндричні, коротко опушені сім’янки. Квітує в червні–липні. Квітування залежить від висоти розташування ценопопуляції над рівнем моря: на 500–700 м починається на 2–3 тижні раніше ніж на 1 000–1 500 м. Мезофіт, анемохор, способи запиленняентомофілія або алогамія. Цитологічно рід дуже різноманітний і складається з диплоїдних і поліплоїдних (2n = 38, 57, 76, 95) рас (див. Плоїдність). Основне хромосомне число роду х = 19.

Географічне поширення

Поширені в Північній півкулі, у гірських регіонах областей із помірним кліматом: переважно на заході Північної Америки (кілька видів є природними для арктичних районів), менше — у Євразії та Північній Африці. Загальне поширення виду — Центральна, Південна та Східна Європа. У флорі України 1 вид — арніка гірська (Arnica montana); має обмежені поширення і ресурси: зростає в Карпатах, Прикарпатті (Івано-Франківська, Закарпатська, Львівська, Чернівецька області). Поширена в гірсько-лісовому поясі на післялісових луках, узліссях, лісових галявинах; вище лісу — на субальпійських луках, серед чагарників, на кам’янистих схилах.

Значення

Медоносна, декоративна, отруйна, цінна лікарська рослина. Важливе сировинне значення для медицини мають північноамериканський вид Arnica chamіssonis та європейський гірсько-лісовий Arnica montana. Лікарською сировиною є надземна частина, суцвіття, з яких виготовляють спиртові витяжки, екстракти, водні розчини. Суцвіття містять ефірну олію, дубильні речовини, кислоту аскорбінову, каротиноїди, флавоноїди, алкалоїди, фітостерини, вуглеводи, фенольні сполуки, кислоти органічні, кумарини, жирну олію, смоли, віск, камедь, гіркоти; кореневище — ефірну олію, смоли, віск, камедь, гіркоти. Сировину арніки гірської активно використовують у медицині, косметології та харчовій галузі в усіх країнах Європи.

Література

  1. Ильин М. М. Род Арника – Arnica L. // Флора СССР : в 30 т. Москва; Леннград : Академия наук СССР, 1961. Т. 26. С. 655–669.
  2. Мінарченко В. М. Лікарські судинні рослини України (медичне та ресурсне значення). Київ : Фітосоціоцентр, 2005. 323 с.
  3. Вантюх І. В. Моніторинг ресурсів Arnica montana (Asteraceae) на території Українських Карпат // Український ботанічний журнал. 2015. Т. 72. № 2. С. 135–143.
  4. Bellavite P., Marzotto M., Bonafini C. Arnica montana Experimental Studies: Confounders and Biases? // Journal of Integrative Medicine. 2018. Vol. 16. Is. 2. P. 72–76.

Автор ВУЕ

Л. В. Зав’ялова


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Зав’ялова Л. В. Арніка (Л. В. Зав'ялова) // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Арніка (Л. В. Зав'ялова) (дата звернення: 11.05.2021).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
25.03.2021

Офіційний телеграм-канал ВУЕОфіційний телеграм-канал ВУЕ