Анемохорія

Насіння кульбаби (Tarxacum) у повітрі

Анемохорі́я (від грец. ἄνεμος — вітер і χωρέω — просуватися) — поширення насіння, спор, плодів, інших частин рослин або цілих організмів за допомогою повітряних мас. Дає змогу грибам і рослинам поширюватися на великі відстані, іноді на сотні кілометрів.

Анемохорія широко розповсюджена в рослинному світі. Цьому способу поширення сприяють малі розміри, незначна маса діаспор або специфічні пристосування, що забезпечують перенесення вітром. Рослини-анемохори продукують велику кількість насінин, що мають спеціальні повітряні камери, пухиреподібно роздуті оболонки, які допомагають їм триматися в повітрі; спеціальні пристосування, що сприяють польотності: волоски на насінні й плодах (верба, тополя), папуси (кульбаба, будяк, підбіл), крильця (в’яз, сосна, липа, ясен, клен), ості (ковила) тощо; спеціальні балістичні механізми (видування, висипання насіння за легкого струсу) полегшують розповсюдження насіння під час вітряної погоди.

Анемохорія як спосіб розповсюдження не діаспор, а цілих організмів, притаманна наземним водоростям, багатьом бактеріям. Прикладом анемохорії цілого рослинного організму є рослини групи перекотиполе. За допомогою анемохорії розповсюджуються спори лишайників, мохів, плаунів, хвощів, папоротей, грибів.

Література

Биология. Большой энциклопедический словарь. / Гл. ред. М. С. Гиляров. Москва : Большая Российская энциклопедия, 1998. 864 с.
Якубенко Б. Є., Попович С. Ю., Устименко П. М. Геоботаніка. 2-ге вид. Київ : Ліра-К, 2019. 346 с.