Арбітр (право)

Арбітр — особа, призначена сторонами або відповідним органом для вирішення спору чи розв’язання суперечок між сторонами. Зокрема, третейський суддя ― фізична особа, призначена чи обрана в погодженому порядку сторонами або призначена чи обрана відповідно до закону для вирішення спорів у третейському суді.

В арбітражному трибуналі ― одноособовий суддя або колегія суддів, що скликаються для вирішення спору в міжнародному комерційному арбітражі. Трибунал може складатися з одного або двох чи більше арбітрів. При арбітражному провадженні за участі трьох арбітрів сторони призначають по одному арбітру, які обирають третього ― голову складу арбітражного трибуналу. Зазвичай арбітри є професіоналами, що мають досвід у галузі права та медіації, хоча наявність юридичної освіти не є обов’язковою вимогою для арбітра.

Сторони спору мають можливість визначати кількість арбітрів та склад арбітражного трибуналу. У постійних інституційних арбітражах є рекомендаційний список арбітрів, з якого сторони мають можливість обирати з огляду на спеціалізацію справи.

Регламент Міжнародного комерційного арбітражного суду (МКАС) при Торгово-промисловій палаті України передбачає положення про неупередженість та незалежність арбітрів. Арбітражний трибунал ― неупереджений та незалежний під час розгляду справи. Арбітри не є представниками сторін. Особа, якій запропоновано стати арбітром, повинна повідомити адміністрацію МКАС про обставини, які можуть викликати достатні сумніви щодо її незалежності та неупередженості під час розгляду конкретної справи. Арбітр повинен негайно повідомити адміністрацію МКАС і сторони про такі обставини, якщо вони стали йому відомі згодом під час розгляду спору.

Кожна сторона має право заявити про відвід арбітра, якщо є обставини, які викликають достатні сумніви щодо його неупередженості чи незалежності, або якщо він не має кваліфікації чи компетентності, обумовленої угодою між сторонами.

За умови дотримання законодавства сторони мають процесуальні можливості у виборі процедури розв’язання спору складом арбітражного трибуналу.

У випадку, коли угоди між сторонами немає, арбітражний трибунал має можливість вести арбітражне провадження на власний розсуд, за умови дотримання законодавства про міжнародний комерційний арбітраж.

Джерела

  1. Про міжнародний комерційний арбітраж: Закон України № 4002-XII від 24.02.1994 // Відомості Верховної Ради України. 1994. № 25. Ст. 198. URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4002-12
  2. Регламент Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України. Київ : [б. в.], 2017. 68 с. URL: http://arb.ucci.org.ua/icac/docs/ICAC_Rules_New_ua.pdf

Література

  1. Притика Ю. Д. Міжнародний комерційний арбітраж: питання теорії та практики. Київ : Ін Юре, 2005. 516 с.
  2. Комаров В. В. Международный коммерческий арбітраж. Харків : Право, 2009. 164 с.
  3. Кравцов С. О. Міжнародний комерційний арбітраж та національні суди. Харків : Право, 2014. 230 с.

Автор ВУЕ

І. В. Венедіктова

Офіційний телеграм-канал ВУЕОфіційний телеграм-канал ВУЕ