Ар'яман

Ар’яма́н (санскр. अर्यमन्, авест. airyaman — букв. наділений духом арія) — божество індо-іранського пантеону.

Зміст

1 У ведичній міфології
2 В іранській міфології
3 Джерела
4 Література
5 Автор ВУЕ

У ведичній міфології

У ведичній міфології Ар’яман — один з-поміж синів богині-матері Адіті, які охороняють універсальний закон — риту та пов’язані з моральними цінностями. Постає як божество дружби, гостинності, вільного пересування, подарунків, підношень та весілля. Зокрема, опікується шлюбом, є заступником дівчат. Під час ведичної весільної церемонії саме Ар'ямана закликали у свідки.

Вірили, що Ар’яман сприяє процвітанню аріїв, дарує багатство (навіть без прохання з їхнього боку), слідкує за усталеністю різноманітних зв’язків, які гуртують спільноту аріїв.

Крім того, Ар’яман уособлює Сонце і вогонь. Один із аспектів бога Сонця Сур’ї, хоча у ведичних гімнах Сонце часом називають Ар’яманом (так, у Рігведі повідомляється про «шлях Ар’ямана», який розуміється як «шлях Сонця»). В епосі — правитель «південного шляху», тобто зимової дороги Сонця. Як творець дня і ночі, управляє часом.

У Рігведі зображений тим, хто має сім головних форм та іменується як «той, хто сім разів складає жертви». За уявленнями індусів, Ар’яман є володарем душ померлих пращурів.

В іранській міфології

В іранській міфології Ар’яман є богом-опікуном племені, уособленням переваг осілого способу життя, богом-цілителем, супутником Мітри.

За Авестою, Ар’яман зійшов на землю на прохання Ахура-Мазди (Ормазда), щоб зцілити людей від 99 999 хвороб, які на них наслав Ангра-Майнью (Ахріман).

За свідченнями книги «Бундахішн» (68), Ар’яман прийде на землю у часи воскресіння, розплавить метал і змусить людей увійти в цю розпечену річку задля останнього випробування вогнем та остаточного очищення.

Джерела

Зороастрийские тексты: Суждения Духа разума (Дадестан-и меног-и храд). Сотворение основы (Бундахишн) и др. тексты. Москва : Восточная литература, 1997. 352 с.
Ригведа: Мандалы V–VIII. 2-е изд., испр. Москва : Наука, 1999. 743 с.
Атхарваведа (Шаунака) : в 3 т. / Пер. с вед. Т. Я. Елизаренковой. Москва : Восточная литература, 2005. Т. 1: Книги I–VII. 573 с.

Література

Чунакова О. М. Пехлевийский словарь зороастрийских терминов, мифических персонажей и мифологических символов. Санкт-Петербург; Москва : «Восточная литература» РАН, 2004. С. 33.
Топоров В. Н. Арьяман // Мифология: статьи для мифологических энциклопедий. Т. 1: А – О. Москва: Языки славянских культур, 2011. С. 32.
The Zoroastrian Flame: Exploring Religion, History and Tradition / Williams A., Stewart S., Hintze A. London ; New York : I. B. Tauris, 2016. 400 р.