Анікет

Áнікет (грец. ᾿Ανίκητος — «непереможний») — багатозначний термін:

1) У давньогрецькій міфології — син Геракла та Геби, який, разом із братом-близнюком Алексіаресом, охороняє Олімп.

2) Раб останнього понтійського царя Марка Антонія Полемона II (12/11 до н. е. — 74), майстерний мореплавець. За свої заслуги був відпущений на волю і призначений командувачем флоту. У 63 царство Полемона силоміць перетворене на римську провінцію. На знак протесту Анікет організував партизанську війну на морі, вдався до піратства та залучив міську бідноту, рабів і навколишні гірські племена. У 69 захопив і розграбував м. Трапезунд (тепер м. Трабзон, Туреччина), знищив римський гарнізон і спалив воєнну ескадру. Імператор Веспасіан придушив повстання; Анікета видали римлянам. Подальша його доля невідома.

3) У католицизмі — Анікет (лат. Anicetus, бл. 154–165) — 11-й Папа Римський, наступник Пія І; святий, мученик. Родом із м. Емеси (тепер м. Хомс) у Сирії. Підтримував тісні зв’язки Риму з релігійними громадами Близького Сходу. Бл. 154 за участі Анікета та св. Полікарпа Смірнського відбулися дебати щодо дати святкування Великодня; згоди не було досягнуто, однак Анікет дозволив Полікарпу святкувати Великдень у м. Смірні 14 нісана відповідно до місцевої традиції (див. Літочислення релігійне) і здійснити Євхаристію в одній із римських церков.

За понтифікату Анікета, у м. Римі проживали або перебували церковні діячі — Юстин Мученик; Егесип, автор однієї з перших ґрунтовних праць із історії християнства; Маркіон; богослови Кердон і засновник гностицизму Валентин Александрійський.

Анікет засудив монтанізм і маркіонізм як єресі. Йому приписують накладення заборони духовенству відрощувати довге волосся.

За переказом, Анікет помер мученицькою смертю; похований у Ватикані.

День поминання — 17 квітня (одна із вірогідних дат смерті).

Література=

  1. Campbell Th. Pope St. Anicetus. The Catholic Encyclopedia. Vol. 1. New York : Robert Appleton Company, 1907. URL: http://www.newadvent.org/cathen/01514a.htm
  2. Задворный В. История Римских пап. Москва, 1995. Т. 1. С. 85.
  3. Лисовый И. А., Ревяко К. А. Античный мир в терминах, именах и названиях. Словарь-справочник по истории и культуре Древней Греции и Рима. 3-е изд. Минск : Беларусь, 2001. 1488 с.
  4. Rendino C. The Popes: Histories and Secrets. Santa Ana: Seven Locks Press, 2002. 643 p.

Автор ВУЕ

І. В. Шліхта


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Шліхта І. В. Анікет // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Анікет (дата звернення: 5.06.2020).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
25.03.2020

Покликання на статтю

Опитування читачів ВУЕОпитування читачів ВУЕ