Анфінсен, Крістіан Бемер

Christian B. Anfinsen, NIH portrait, 1969.jpg

А́нфінсен, Крі́стіан Бе́мер (англ. Anfinsen, Christian Boehmer; 26.03.1916, м. Монессен, штат Пенсильванія, США — 14.05.1995, переписна місцевість Рандаллстаун, округ Балтімор, штат Меріленд, США) — біохімік, член Національної АН США (1963), Американської академії мистецтв і наук (1958), іноземний член Королівської Данської академії наук і літератури (1964), почесний доктор Брандейського університету (1977).

Анфінсен, Крістіан Бемер

(Anfinsen, Christian Boehmer)

Рік народження 26.03.1916
Місце народження Монессен
Рік смерті 14.05.1995
Місце смерті Рандаллстаун
Напрями діяльності біохімік

Життєпис

Народився в родині інженера, вихідця з Норвегії. 1927 закінчив Свартемон-коледж і отримав ступінь бакалавра, 1939 ― Пенсільванський університет, де став магістром.

1940 протягом року проходив стажування як стипендіат Американо-Скандинавського фонду в Карлсбергській лабораторії в м. Копенгагені під керівництвом фізико-хіміка К. Ліндерстрема-Ланга (1896–1959; Данія).

1943 вивчав біохімію й отримав ступінь доктора філософії в Гарвардському університеті. Протягом 1943–1950 працював там само ― спочатку як інструктор, а потім ― як асистент професора хімії.

1944–1946 служив в Управлінні науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт США.

Анфінсена обрано членом Американського ракового товариства (1947–1948), у якому він під керівництвом А. Г. Т. Теорелля працював молодшим дослідником при біохімічному відділенні Нобелівського інституту в Швеції.

1950 став завідувачем лабораторії цитофізіології та метаболізму в Національному інституті серця, що входив до складу комплексу інститутів здоров’я (Бетезда, штат Меріленд, США). У ньому пропрацював протягом 20 років, це був найпродуктивніший період його наукової діяльності.

1962 повернувся до Гарвардської медичної школи, де пропрацював до 1963. Цього ж року він очолив лабораторію хімічної біології Національного інституту артриту та метаболічних захворювань (тепер Національний інститут артриту, діабету та захворювань травлення та нирок) у Бетезді й став керівником Об’єднаної дослідницької програми в Національних інститутах здоров’я США.

1982 став професором біології в Університеті Джонса Гопкінса (1795–1873, США).

Наукова діяльність

Упродовж 1943–1950 досліджував метаболізм крові здорових мавп і мавп, заражених малярією. 1956 почав дослідження ферменту (див. Ферменти або ензими) рибонуклеази. Основну увагу сконцентрував на восьми напівцистеїнових (див. Цистеїн) залишках та їхній ролі у вторинній структурі ферменту. Виявив, що молекула рибонуклеази складається з довгого поліпептидного (див. Поліпептиди) ланцюга, що утворює «складки», зв’язані дисульфідними містками.

Під його керівництвом розроблено нові методи дослідження, зокрема, методику гідролізу окисненої рибонуклеази трипсином з попереднім блокуванням ε-аміногруп (див. Аміногрупа) лізину, методику розгортання поліпептидного ланцюга з відновленням S-S-зв’язків тиогліколевою кислотою, а також широко використовуваний нині метод хроматографії ферментів на фіксованих аналогах субстратів ― речовин, на які вони діють.

Попередні результати дослідження структур рибонуклеази опубліковано Анфінсеном 1956, з урахуванням їх В. Г. Стайн і С. Мур 1960 опублікували повну схему первинної структури ферменту. Після цього наукові досягнення Анфінсена отримали широке визнання.

Новим напрямком досліджень науковця стало вивчення залежності активності ферменту від просторової структури його молекули. За результатами нових експериментів та їхнього поглибленого аналізу Анфінсен дійшов висновку: природність ферменту, виражену в його здатності каталізувати певну реакцію, не слід пов’язувати з усією його структурою. Останню тезу він поклав в основу досліджень, започаткувавши новий напрям у біохімії ― молекулярну еволюцію. Структуру білків К. Анфінсен розглядав як пряме відображення структури генів, завдяки чому став одним із основоположників вчення про еволюційну біохімію молекул, згідно з яким порівняльна біохімія білків може дати уявлення про генетичний збіг та відмінності особин різних видів.

Протягом 1960-х вивчав структурно-функціональні взаємозв’язки багатьох білків; 1970-х ― досліджував інтерферон.

Анфінсен є автором понад 200 наукових статей.

Визнання

1972 отримав половину Нобелівської премії за встановлення зв’язку між послідовністю амінокислот і конформацією біологічно активної молекули рибонуклеази, а С. Мур і В. Г. Стайн розділили другу частину премії за аналогічну роботу.

1996 міжнародним Товариством протеїнів засновано щорічну премію Анфінсена за значні технічні досягнення в галузі науки про білки.

Додатково

1973 Анфінсен створив альянс учених Національного інституту здоров’я й у 1983 публічно критикував адміністрацію Р. Рейгана за різке скорочення бюджету для біомедичних дослідницьких програм у цьому закладі.

Протягом 1981–1989 був головою Комітету з прав людини Національної Академії наук США. На початку 1980-х критикував потенційні зловживання в біотехнологіях й інженерії генній.

1992 поставив свій підпис під «Попередженням науковців світу людству», написаним Г. В. Кендаллем.

1979 перейшов з юдаїзму в православ’я й того ж року кинув палити. На дозвіллі займався парусним спортом і слухав музику.

Праці

  • Aconitase from Pig Heart Muscle // Methods in Enzymology : in 636 vol. / Ed. by S. P. Colowick, N. O. Kaplan. New York : Academic Press, 1955. Vol. 1. P. 695–698.
  • On the Non-Essential Nature of Hydrogen Bonding for the Caralytic Activity of Ribonuclease // Comptes rendus des travaux du Laboratoire Carlsberg. 1956. № 30 (2). P. 13–20.
  • The Molecular Basis of Evolution. New York : John Wiley & Sons, 1959. 188 p.
  • Concepts and Experimental Approaches in the Determination of the Primary Structure of Proteins // The Proteins Composition, Structure, and Function : in 5 vol. / Ed. by H. Neurath. 2nd ed. New York : Academic Press, 1963. Vol. 1. P. 311–378. (у співавт.)
  • Molecular Structure and Function of Proteins // Molecular Organization and Biological Function / Ed. by J. M. Allen. New York : Harper & Row, 1966. P. 1–19.
  • Classical Protein Chemistry in a World of Slicing and Splicing // Protein Engineering. Applications in Science, Medicine, and Industry. Orlando : Academic Press, 1986. P. 3–13.

Література

  1. Серебровская К. Б., Комиссаров Б. Д. Кристиан Бемер Анфинсен // Журнал Всесоюзного химического общества. 1975. Т. 20. Вып. 6. С. 15–18.
  2. Anfinsen, Christian Boehmer (1916–1995) American biochemist // Biographical Encyclopedia of Scientists / Ed. by J. Daintith. Boca Raton : CRC Press, 2008. P. 20.

Автор ВУЕ

Редакція ВУЕ


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Анфінсен, Крістіан Бемер // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Анфінсен, Крістіан Бемер (дата звернення: 13.08.2020).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
08.07.2020

Покликання на статтю

Опитування читачів ВУЕОпитування читачів ВУЕ