Антономазія
Антонома́зі́я (грец. ἀντονομασία, від грец. ἀντί... — префікс, що тут означає заміну, і грец. ὀνομασία — назва, найменування), антономасія — троп, засіб виразності, що полягає в заміні назви особи чи зображуваного явища іншою назвою. Антономазія — один зі стилістичних засобів увиразнення мови й мовлення, відомий ще з античності, що виконує роль експресивного підсилення інформації. Одностайної думки щодо визначення сутності терміна немає: низка науковців визначає антономазію як різновид метонімії, інші — як перифраз, символ, різновид метафори чи частину евфемізму.
Незалежно від такої строкатості дефініцій, антономазію поділяють на два види:
а) загальна — використання відомих власних назв із міфології, історії, літератури тощо (на основі певних асоціацій метафоричного характеру) замість загальних, і навпаки: крез замість багатій (див. Крез), Мафусаїл — довгожитель, донжуан — зальотник, залицяльник (див. Дон Жуан); Каменяр — І. Франко;
б) описове найменування особи: батько української історії — М. Грушевський.
Обидва види антономазії вимагають попередніх фонових знань. Антономазію використовують у художньому, публіцистичному, науково-популярному та розмовно-побутовому стилях, що сприяє образності вислову, дозволяє влучно та вичерпно сформулювати думку, увиразнити зображуване.
Література
- Святовець В. Ф. Словник тропів і стилістичних фігур. Київ : ВЦ «Академія», 2011. 176 с.
- Хоменко Г. Є. Експресивні засобі лексико-семантичного рівня інформаційного тексту // Філологічні студії. Науковий вісник Криворізького державного педагогічного університету. 2012. Вип. 8. С. 276–282.
- Судець Н. А. Роль антономазії у ранніх поетичних текстах І. Франка і Я. Каспровича // Наукові праці Кам'янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка. Філологічні науки. 2014. Вип. 36. С. 263–266.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Тараненко О. О. Антономазія // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Антономазія (дата звернення: 11.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 26.06.2020
