Аномія

Аномі́я (фр. anomie, від грец. ἀνομία — беззаконня) — суспільний стан, що характеризується розпадом системи цінностей і соціальних норм, які забезпечують соціальний порядок, відсутністю чіткої моральної регуляції поведінки індивіда або групи.

Історична довідка

Поняття аномії впроваджене в науковий обіг соціологом Е. Дюркгеймом для пояснення причин девіантної поведінки (див. Девіація). Е. Дюркгейм вважав аномію одним з факторів суспільного здоров'я або нездоров’я. Виникнення аномії пояснював кризою суспільства, його соціальних інститутів, незадоволеністю потреб та інтересів людей, браком можливостей досягати культурні цілі соціально схвалюваними засобами. Соціальна аномія як стан ціннісно-нормативного вакууму притаманна періодам соціально-економічних криз і динамічних реформ, коли загострюються протиріччя між класами, групами, індивідами. Аномія, на його думку, породжуючи систематичні відхилення від соціальних норм, готує й прискорює зміни в суспільстві. Результати своїх досліджень опублікував у книзі «Самогубство: соціологічний етюд» (1897).

Подальше трактування аномії було розвинуто Р. Мертоном, який запровадив систему понять, що описують феномен девіантної поведінки. Як і Е. Дюркгейм, Р. Мертон вважав, що девіантна поведінка може виникати в результаті конфлікту між визнаними в культурі цілями (того, що індивід «повинен» хотіти та очікувати від життя, — матеріальних і нематеріальних «речей») і соціально схвалюваними засобами їх досягнення (дотриманням законів та соціальних норм). Одночасно, аномія у Р. Мертона виступає і як тло, на якому здійснюється оновлення суспільства через індивідуальну інноваційну діяльність, яку з традиційного погляду можна класифікувати як девіацію.

Для зручності аналізу Р. Мертон аналітично поділяв культурну структуру суспільства на два компоненти. Перший компонент складається з цілей, намірів, інтересів особистості, обумовлених культурою. Другий — визначає, регулює й контролює інституційно прийнятні способи досягнення індивідом цих соціально схвалюваних цілей. Для того, щоб суспільство було стабільним, повинен існувати баланс між цілями та засобами. Баланс існує доти, доки індивід переконаний, що, дотримуючись схвалюваних суспільством засобів, можна досягти схвалюваних цілей (як правило, матеріальний успіх, престиж тощо). Надважливо, щоб культурно схвалювані цілі були досяжними через законні способи дії для всіх класів. Неузгодженість, розрив між зазначеними цілями та можливостями їх досягнення індивідом або групою законними (інституціолізованими) засобами й породжує аномію.

Характеристика

Типи реакцій на аномію

Р. Мертон виділив п’ять основних реакцій (типів поведінки) на дилему «мета — засоби», чотири з яких презентують девіантні адаптації до умов аномії: конформізм, інновація, ритуалізм, ретритизм і бунт.

Конформізм передбачає орієнтацію на загальновизнані цілі й законні засоби їх досягнення. Цей тип поведінки є передумовою стабільності суспільства. До цієї категорії потрапляє більшість населення.

Інновація передбачає визнання соціально прийнятих цілей, але прагнення до них за будь-яку ціну. Даний тип реакції характерний для злочинців, які досягли добробуту, вдаючись до протизаконних дій. Р. Мертон вважав, що інновація як масове явище більш характерна для нижчого класу. З одного боку, представники низів орієнтуються на багатство, комфорт, престиж; з іншого — досягти цього законними засобами, без стартового капіталу, освіти, зв'язків досить важко. Як наслідок, люди можуть вдаватися до шахрайства, проституції, обдурювання, крадіжок, пограбувань, привласнення чужих грошей або до їх вимагання та шантажу. Деякі інновації з часом стають стійкими соціальними практиками і навіть конституюють новий соціальний порядок. Ілюстрацією з новітньої вітчизняної історії є зміна соціальної оцінки підприємницької діяльності. В пізньорадянські часи незаконна на той час підприємницька діяльність декриміналізувалася: підприємництво почало сприйматися вже як позитивний зразок соціальної поведінки, гідний наслідування.

Ритуалізм має місце, коли члени суспільства відкидають культурні цілі або принижують їх значимість, відмовляються від занадто високої планки цілей і соціальної мобільності, але зберігають вірність соціально схваленим засобам дії. Філософія людей, які вдаються до подібної форми пристосування, відповідає змістові афоризмів: «Я всім задоволений», «Я граю обережно», «Я намагаюся не висовуватися».

Ретритизм передбачає відмову як від цілей, так і від засобів. Найчастіше є втечею від реальності (див. Ескапізм) або поверненням до нецивілізованого життя — типу поведінки, яким характеризують дії маргінальних груп (алкоголіків, наркоманів, безпритульних тощо). Людина не намагається жити «як усі» (або нездатна на це) — мати сім’ю, житло, роботу, привабливий одяг. Отже, ретретист, хоча номінально й перебуває в суспільстві, але не сприймає ані соціально схвалюваних цілей, ані інституалізованих засобів їх досягнення.

Бунт передбачає відкидання цілей та засобів, пропонованих суспільством, та заміну їх новими цілями й засобами, перенесення своєї лояльності від існуючого соціального устрою до нових груп з новими ідеологіями, перебудова на цьому ґрунті всього суспільства (стратегія, характерна для революціонерів, релігійних пророків, дисидентів).

Вживання поняття

Термін аномія утвердився в різних галузях знання, запроваджені поняття «правова аномія», «релігійна аномія», «економічна аномія». У деяких сучасних політологічних, соціологічних та культурологічних дослідженнях зазначається, що в багатьох посткомуністичних суспільствах, зокрема в Україні, спостерігається соціально-психологічний стан, близький до аномії.

Джерела

  • Дюркгейм Э. Самоубийство: Социологический этюд / Пер. с фр. с сокр.; под ред. В. А. Базарова. Москва : Мысль, 1994. 400 с. URL: http://www.psychiatry.ru/siteconst/userfiles/file/PDF/1706/4.pdf
  • Мертон Р. Социальная структура и аномия // Социология преступности (Современные буржуазные теории) / Пер. с фр. Е. А. Самарской; под ред. М. Н. Грецкого. Москва : Прогресс, 1966. C. 299–313. URL: http://ecsocman.hse.ru/data/822/897/1216/009x20mERTON.pdf

Література

  1. Зигмунт О., Ветцелс П. Институциональная теория аномии — эмпирическая проверка // Социологические исследования. 2015. № 4. С. 78–87.
  2. Плетнев А. В. Религиозная аномия как катализатор девиации в современном обществе // Современные исследования социальных проблем. 2015. № 9. С. 187–194.
  3. Прохоренко Є. Соціальна аномія як фактор криміналізації суспільства // Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. Серія: Соціологічні дослідження сучасного суспільства: методологія, теорія, методи. 2016. № 37. С. 142–146.
  4. Зарубина Н. Н., Каргина И. Г., Карпова Д. Н. и др. «Нормальная аномия» в России и современном мире / Под ред. С. А. Кравченко. Москва : МГИМО-Университет, 2017. 281 c.
  5. Світова гібридна війна: український фронт / За заг. ред. В. П. Горбуліна. Київ : Національний інститут стратегічних досліджень ; Фоліо, 2017. 496 с.

Автор ВУЕ

М. Н. Єнін


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Єнін М. Н. Аномія // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Аномія (дата звернення: 15.10.2021).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
13.09.2019

Офіційний телеграм-канал ВУЕОфіційний телеграм-канал ВУЕ