Андронім

Андро́нім [від грец. ἀνήρ (ἀνδρός) — чоловік і ὄνυμα, ὄνομα — ім’я, назва], маритонім — різновид антропоніма; іменування жінки за іменем, прізвищем чи прізвиськом її чоловіка (наприклад, Микитиха від Микита, Приймакова від Приймак, Терпилиха від Терпило).

Зміст

1 Поширення й характеристика
2 Андроніми в українській мові
3 Література
4 Автор ВУЕ

Поширення й характеристика

Звичай називати заміжню жінку за її чоловіком існує у всіх слов’ян, однак засоби творення андронімів, набір андронімічних формантів та валентність кожного з них у різних мовах і діалектах не однакові. Наприклад, у болгар у 19 — поч. 20 ст. андронім був обов’язковим елементом називання заміжньої жінки. Така модель, вочевидь, пов’язана зі структурою патріархальної сім’ї.

У західнослов’янських та інших мовах світу відпрізвищеві андроніми виконують роль жіночих прізвищ (напр., словац. Novaková, чес. Svobódová, угор. Horvátné — від чоловічих варіантів Novák, Svóboda, Horvát відповідно). Не однакове й місце андронімів у лексичному складі різних мов і періодів їхнього історичного розвитку.

Андроніми в українській мові

Андроніми в українській мові зафіксовано писемними пам’ятками 15–16 ст. У діалектах української мови існує 10 суфіксів для творення андронімів, зокрема -их- (найпоширеніший), -к-, -янк-, -ин-, -ан-, -ул-, -ов-, -овк-, -ин-, -а-.

У староукраїнській мові андронімами вільно послуговувалися в усіх стилях. У сучасній українській мові їх зазвичай використовують винятково в художньому чи іноді епістолярному стилях, а також у розмовно-побутовому як ідентифікатор заміжньої жінки.

Фахівці з ономастики кваліфікують андроніми неоднозначно — як особливий вид антропонімів або родичівських (генесіонімічних) прізвиськ. У говірках українського діалектного простору андроніми теж сприймають по-різному: можуть слугувати особовими іменами заміжніх жінок, функціонувати нейтрально чи, навпаки, додавати експресії, виражаючи погордливе ставлення до заміжньої жінки.

Література

Трійняк І. Словник українських імен. Київ: Довіра, 2005. 508 с.;
Чучка П. Прізвища закарпатських українців. Історико-етимологічний словник. Львів: Світ, 2005. – XLVIII+701 с.;
Денисюк В. В. Антропоніми в українській історіографічній традиції другої половини ХVІІ–ХVІІІ ст. Київ: Міленіум, 2006. 203 с;
Познанська В. Андроніми у східностепових говірках Донеччини // Лінгвістичні студії. 2012. Вип. 24. С. 197–200;
Наливайко М. Я. Сімейно-родова антропонімія Львівщини // Наук. записки Нац. ун-ту «Острозька акад.». Сер.: Філол. 2017. Вип. 64 (2). С. 43–45.