Антропонім

Антропо́нім (від антропо… та грец. ὄνυμα, ὄνομα — ім’я, назва) — власна назва: ім’я особове, ім’я по батькові (патронім), прізвище, прізвисько, псевдонім.

Антропонім кодує в собі цінні для дослідження історії мови матеріали: фонетичні, словотвірні, семантичні та інші мовні явища. У більшості народів за різних епох найменування (або зміна імені) пов’язано з певними обрядами, завдяки яким часом можна одержати нові відомості про колишній побут, устрій та вірування народу, міграційні процеси та розвиток соціальних класів, професій і ремесел, а також особливості родинних відносин та цінності матеріальної й духовної культури народу загалом.

Розділ ономастики, що вивчає антропоніми, називається антропонімікою. Найновіші наукові праці присвячено походженню (етимології), словотвірній будові (див. Словотвір), регіональній характеристиці українських антропонімів; створено антропонімні словники різних типів. У творах художньої літератури антропонім часто використовують як один із засобів художньо-стилістичного навантаження.

Типи антропонімів:

  • власне ім’я (Михайло, Надія);
  • ім’я по батькові (Іларіонович, Іванівна);
  • прізвище (Костенко, Ситнянська);
  • прізвисько (Журавель, Кайдашиха);
  • псевдонім (Леся Українка, Панас Мирний).

Різновидами антропонімів вважають андроніми, матроніми, патроніми. Загальноприйнятою в Україні є тричленна антропонімна модель: власне ім’я, ім’я по батькові, прізвище.

Література

  1. Редько Ю. К. Довідник українських прізвищ. Київ : Радянська школа, 1968. 257 с.
  2. Сухомлин І. Д. Питання антропоніміки в українській мові. Дніпропетровськ : [б. в.], 1975. 110 с.
  3. Худаш М. Л. З історії української антропонімії. Київ : Наукова думка, 1977. 236 с.
  4. Демчук М. О. Слов’янські автохтонні особові власні імена в побуті українців XVI–XVII ст. Київ : Наукова думка, 1988. 170 с.
  5. Єфименко І. В. Українські прізвищеві назви XVI ст. Київ : Інститут української мови НАН України, 2003. 168 с.
  6. Голікова Н. Антропонімічні словники в українській лексикографії // Вісник Запорізького національного університету. 2012. № 1. С. 123–127.
  7. Медвідь-Пахомова С. Т. Еволюція антропонімних формул у слов’янських мовах. 2-ге вид., перероб. і допов. Ужгород : Видавництво Олександри Гаркуші, 2012. 344 с.
  8. Бардіна Н. В. Психолінгвістичний аспект антропоніміки (на матеріалі англійської, української та російської мов) // Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Серія: Філологія. 2017. Вип. 26 (1). С. 156–159.

Автор ВУЕ

І. М. Желєзняк


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Желєзняк І. М. Антропонім // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Антропонім (дата звернення: 14.04.2021).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
09.02.2020

Офіційний телеграм-канал ВУЕОфіційний телеграм-канал ВУЕ