Ананке

Ана́нке (грец. Ἀνάγϰη — неминучість, доля) — у давньогрецькій міфології – божество необхідності, неминучості, персоніфікація безособової долі, фатуму.

1) Богиня, яка уособлює неминучість, невідворотність, наперед визначеність; символ об’єктивної необхідності. За функціями близька до ін. міфологічних персонажів, які відповідали за долю людини (богиня кари й помсти Адрастея, справедливості — Діке, відплати за порушення моральних і суспільних норм — Немезіда).

З Ананке, за міфами, не могли сперечатися навіть олімпійські боги. Вважалося, що богиня крутила затиснуте поміж колін веретено, яке символізувало світову вісь землі та створювало 8 небесних сфер. Платон стверджував, що Ананке — матір мойр. Вони допомагали їй обертати веретено та визначали людську долю. Згідно з Плутархом, Ананке народила від Зевса Адрастею.

Храм Ананке та богині примусу Біа був розташований у м. Коринфі. Особливо шанована в середовищі орфіків (див. Орфізм). Міфологема Ананке, поряд з ін. прикладами персоніфікації долі, вплинула на формування уявлень про логос як об’єктивну закономірність космосу.

2) Термін античної філософії, що означав силу, примус чи необхідність, які визначають дії людей та розвиток подій у космосі. Вживався, зокрема, Демокритом, Гомером, Парменідом, Фукідідом, піфагорійцями (див. Піфагореїзм).

Література

Козовик І. Я., Пономарів О. Д. Словник античної міфології. Київ : Наукова думка, 1989. 236 с.
Родзинский Д. Л. Роль ананке как одного из образов судьбы в мировоззрении античного философа // Философия и культура. 2010. Вып. 6. С. 78‍–‍84.
Green A. С. The Сoncept of Ananke in Greek Literature before 400 BCE. Cornwall, 2012. 249 рр. URL: https://ore.exeter.ac.uk/repository/bitstream/handle/10036/3634/GreenA.pdf?sequence=2
Mierzwicki T. Hellenismos: Рracticing Greek Рolytheism Тoday. Woodbury : Llewellyn Publications, 2018. 312 рр.