Альбіція

Альбіція (Albizia julibrissin)

Альбі́ція (Albizia) — рід рослин підродини мімозових (Mimosoideae) родини бобових.

Таксономія і характеристика

Пантропічний рід, налічує близько 140–150 (за іншими даними, 120–140) видів. 1772 А. Дюраззіні (1740–1810; Італія) вперше опублікував опис роду. Він описав рослини, вирощені з насіння, що походило з Азії та було привезене Ф. Альбіцці (Італія) з м. Константинополя до м. Флоренції. Перша класифікація роду (1875) належить Дж. Бентаму (1800–1884; Велика Британія). Багато сучасних видів роду альбіція згідно цієї класифікації згодом було включено до складу інших родів (Pithecellobium та Acacia).

Альбіція — рід малих і великих (до 30 або 60 м заввишки) дерев, часто з коротким стовбуром і широкою розлогою кроною зі щільною або відкритою верхівкою, та кущів (переважно без колючок). Рослини листопадні, майже вічнозелені. Характерні кольори кори: біло-сірий, світло-коричневий та коричневий, у Albizia niopoides — переважно жовтий. Бічні корені рослин деяких видів розташовані близько до поверхні ґрунту, що робить їх уразливими при посиленні вітру. Листки двічі перистоскладні, листочки дрібні. Квітки диморфні: крайові в головці — тичинкові, центральні — двостатеві; периферійні — сидячі або майже сидячі (з короткою квітконіжкою; переважно білі або жовті, за винятком альбіції ленкоранської). Чашечка дзвоникувата, трубчаста або плюскоподібна, 4–5-зубчаста (у культивованих рослин Albizia lebbeck — 6-зубчаста), зросла майже до верхівки. Віночок зрослопелюстковий (із 4–5 до половини зрослих пелюсток), у крайових квіток — лійчастий, у центральних — трубчастий. Суцвіття рацемозні (кулеподібні головки). Тичинок — 15–20, довші за оцвітину, зрослі на 2/3 ниток у двостатевих квіток і на 1/4 — у тичинкових. Плід — біб, лінійний, сухий, стиснутий, одногніздний. Хромосомні числа 2n = 26, 52. Квітує з квітня по липень, плодоносить із червня по вересень.

Екологічні особливості

Є мезофітом, але пристосована до сухих місцезростань і має деяку посухостійкість. Світло- та теплолюбна, до 10-річного віку досягає 9 м заввишки й 14 см у діаметрі. Великі дерева (14–16 м) втрачають риси галуження і горизонтальність крони. Плодоношення починається в 4–5-річному віці. Добре витримує низькі температури (до –20 °С), але можливе підмерзання річних пагонів або пошкодження осіннього приросту. Мало вибаглива до субстрату, у природі зростає на крутих схилах, віддає перевагу алювіальним терасам поблизу проточної води, добре розвивається на дренованих потужних суглинках чи на малопотужних скелетних ґрунтах схилів. На вирубках у нижньому гірському поясі здатна утворювати густі вторинні гаї.

Географічне поширення

Види роду альбіція поширені в тропіках і субтропіках Азії, Африки (включно з о. Мадагаскар), Америки, Австралії. У природі поширення альбіції ленкоранської охоплює Іранське нагір’я, тропічну Африку та Азію. Найближча до України точка природного ареалу — Закавказзя, у природній флорі якого є один вид: альбіція ленкоранська (Albizia julibrissin), або альбіція іранська (її ще називають шовкова акація). Має широку, горизонтальну, зонтикоподібну крону та запашні рожево-малинові, іноді рожево-білі, суцвіття.

Значення

Як декоративні рослини види роду альбіція вирощують і в регіонах з помірним, континентальним і субтропічним кліматом (Південна Європа, південь Центральної Азії, Кавказ; в Україні — Крим), часто також відома під назвою «перська мімоза».

Література

  1. Прилипко Л. И. Род 462. Albizzia Durazz. — Альбиция — Күләбришин // Флора Азербайджана : в 7 т. / Ред. И. И. Карягин. Баку, 1954. Т. 5. С.  205–207.
  2. Яковлев Г. П. Сем. 91. Mimosaceae R. Br. — Мимозовые // Флора европейской части СССР : в 11 т. / Отв. ред. А. А. Федоров. Ленинград, 1987. Т. 6. С. 15.
  3. Rico M. de, Gale S., Maxted N. A Тaxonomic Study of Albizia (Leguminosae: Mimosoideae: Ingeae) in Mexico and Central America // Anales del Jardнn Botбnico de Madrid. 2008. № 65 (2). P. 255–305.
  4. Гродзинський Д. М., Зиман С. М., Мосякін С. Л. та ін. Ілюстрований довідник з морфології квіткових рослин. Київ, 2012.

Автор ВУЕ

Л. В. Зав’ялова


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Зав’ялова Л. В. Альбіція // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Альбіція (дата звернення: 13.04.2021).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
26.02.2021

Офіційний телеграм-канал ВУЕОфіційний телеграм-канал ВУЕ