Альбський ярус

А́льбський я́рус — верхній (шостий знизу) ярус нижнього відділу крейдової системи, що охоплює проміжок часу від 113,0 ± 1,0 млн років до 100,5 ± 0,9 млн років (млн років тому).

Уперше встановлений 1842 А. д’Орбін’ї біля річки Об (лат. назва Альба) у Франції. Альбський ярус поділяють на три під’яруси: нижній, середній та верхній. Провідними скам’янілостями альбського ярусу є також белемніти, пелециподи (двостулкові молюски), форамініфери, та мінеральні елементи скелета, що виконують опорну функцію й підтримують форму тіла губок, диноцисти (див. Циста), спори та пилок. Відклади альбського ярусу на території України встановлено в Карпатах, Волино-Поділлі, Українському щиті, Причорноморській западині, Криму. На території України ярус уперше виокремлено К. М. Фіофілактовим (1818–1901, Росія) у 1851. На території України встановлено альбські відклади як морського, так і континентального генезису. Морські відклади альбу — глини, аргіліти, мергелі, фліш піскувато-глинистий, гравеліти, пісковики; континентальні — піскувато-глинисті, вуглисті й каолінітизовані утворення; вулканогенні породи. Потужність відкладів альбу становить від кількох метрів до 1000 м. Альбські відклади залягають з перервою або безперервно на аптських утвореннях (див. Аптський ярус) і перекриваються, відповідно (рідко з перервою), відкладами сеноманського ярусу.

Література

  1. Стратиграфічний кодекс України. 2-ге вид. Київ : Інститут геологічних наук НАН України, 2012. 66 с.
  2. Гожик П. Ф., Семененко В. М., Маслун Н. В. та ін. Стратиграфія верхнього протерозою та фанерозою України : у 2 т. Київ : Логос, 2013. Т. 1. 637 с.
  3. Стратиграфія верхнього протерозою та фанерозою України : у 2 т. Київ : [б. в.], 2013.
  4. Караулов В. Б. Стратиграфия, геологические формации, тектоника. Москва : Геос, 2015. 503 с.

Автор ВУЕ

О. А. Шевчук

Покликання на цю статтю:
Шевчук О. А. Альбський ярус // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Альбський ярус (дата звернення: 17.11.2019).
Оприлюднено

Оприлюднено: 07.08.2019