Альбер I

Альбер I

Альбе́р I (фр. Albert I; повне прізвище та ім’я — Грімальді, Альбер-Оноре-Шарль (Grimaldi, Albert Honoré Charles); 13.11.1848, м. Париж, Франція — 26.06.1922, м. Париж, Франція) ― державний і політичний діяч, 10-й спадкоємний князь Монако (1889–1922) з династії Грімальді, океанограф, натураліст, член Британської академії наук (з 1909), почесний член Петербурзької академії наук (з 1910).

Альбер I

(Albert I)

Рік народження 13 .11 1848
Місце народження Париж, Франція
Рік смерті 26 .06 1922
Місце смерті Париж, Франція
Напрями діяльності політика, океанографія

Життєпис

Народився в сім’ї Карла III (1818–1889), майбутнього князя (1856–1889) Монако, на честь якого названий найбільший район князівства ― Монте-Карло, та графині Антуанетти де Мероде-Вестерло (1828–1864). Закінчив приватний католицький Колеж Станісласа (1864) у м. Парижі та семінарію в Ла-Шапель-Сен-Мемен, передмісті м. Орлеана (1865). Служив (1865–1868) штурманом військового флоту Іспанії, під час Франко-німецької війни воював у складі французьких військово-морських сил.

Став князем Монако 10.09.1889 після смерті батька. Полишивши військову службу, приділяв багато уваги та зусиль розвитку океанографії, якою зацікавився ще в юнацькі роки.

Діяльність

Державна та політична діяльність

За правління Альбера I в князівстві прийнято конституцію (1911). Був пацифістом, популяризував свої переконання на міжнародній арені. Зокрема, заснував у Монако Міжнародний інститут миру, який мав виконувати функції арбітражного суду з конфліктних міжнародних проблем. Напередодні Першої світової війни неодноразово закликав німецького імператора Вільгельма II не починати бойових дій. Після початку війни Монако оголосило про свій нейтралітет, але фактично виступало на боці Антанти, надавши свої курорти для лікування солдатів союзників.

Засновано перші автоперегони вздовж Лазурового берега ― ралі Монте-Карло (1911–1912), яке відвідувало багато прихильників автоспорту. Вони витрачали гроші в казино Монте-Карло, що сприяло економічній незалежності Монако.

За сприяння Альбера І розквітнув оперний театр Монте-Карло, у якому 1911–1929 виступала створена там трупа Російського балету під керівництвом С. Дягілєва. Започаткував філателістичну колекцію князівської родини, що нині експонують у музеї, створеному 1950 князем Монако Реньє ІІІ (1923–2005).

Наукова діяльність

Особисто брав участь у 28 експедиціях в Атлантичному океані, Північному Льодовитому океані та Середземному морі, під час експедиції на власній дослідницькій яхті (1896) відкрив відмілину біля Азорських островів, яку назвав на честь судна банкою «Принцеси Аліси»; здійснив чотири наукові круїзи (1898–1907) на Шпіцберген, створив низку приладів для вивчення процесів у світовому океані.

Заснував Океанографічний музей Монако (1889), яким із 1957 керував Ж.-І. Кусто, та океанографічний інститут (1906) при ньому. В океанаріумі музею представлено живі екземпляри близько 4000 видів риб і 200 видів безхребетних.

Альбер І також цікавився проблемами походження людини, фінансував (1900-і) археологічні дослідження гротів на півдні Франції та півночі Італії, де знайдено людські кістяки верхнього палеоліту (грімальдійська культура). Заснував Інститут палеонтології людини при паризькому Музеї природної історії.

Нагороди і визнання

Нагороджений медалями Л. Агассіса Національної академії наук США (1918) і Дж. В. Каллума Американського географічного товариства (1921).

Частину території острова Західний Шпіцберген на його честь названо Землею Альберта I (Норвегія).

Князем Монако (1949–2005) Реньє ІІІ (1923–2005) разом із Міжнародною асоціацією фізичних наук про океани засновано медаль князя Альбера І, якою щорічно нагороджують за значний науковий доробок у галузі фізичної та хімічної океанології.

Твори

  • La carrière d’un navigateur. Albert I, PrinceofMonaco. Paris : Plon-Nourrit et Cie, 1902. 395 p.
  • La Guerre allemande et la conscience universelle. Paris : Payot, 1919. 170 p.
  • Souverains océanographes. Lisbonne : Fondation Calouste Gulbenkian, 1992. 178 p. (у співавт.)

Література

  1. Ulino M. L'Età Barocca dei Grimaldi di Monaco nell'oro Marchesato di Campagna. Napoli : Gianninie ditore, 2008. 200 p.
  2. Lauritzen P. R. Albert I Land // NorskFjelleksikon. Arendal : Friluftsforl, 2010. 425 p.
  3. Edwards A. The Grimaldis of Monaco: Centuries of Scandal, Years of Grace. Guilford : Lyons Press, 2017. 392 p.
  4. Tollu B., Arnaud P., Taillemite E. Une histoire métallique des régions polaires: musée imaginaire. Charenton-le-Pont : MLM ; Meung-sur-Loire : AMAEPF, 2017. 438 p.

Автор ВУЕ

А. С. Івченко

Покликання на цю статтю:
Івченко А. С. Альбер I // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Альбер I (дата звернення: 14.11.2019).
Оприлюднено

Оприлюднено: 01.11.2019