Алтинтаг

Файл:Altyn Tagh grassland and snow.jpg

Алтинта́г, Алтуньшань ― гірський ланцюг у Центральній Азії, на північному краю Тибетського нагір’я (північно-західне відгалуження гірської системи Куньлунь, заввишки до 7723 м), розташований на південному сході Сіньцзян-Уйгурського автономного району в західній частині Китаю.

Алтинтаг витягнувся з південного заходу на північний схід майже на 800 км (найвища точка ― 6 161 м). Він формує природний кордон Тибетського нагір’я з пустелею Гобі та вододіл басейнів річок Тарим і Цайдам і розділяє Таримську западину (північ) та Цайдамську улоговину (південь). У межах Алтинтагу, уперше описаного (1876) М. Пржевальським, виокремлюють три райони: південний захід (найвища частина масиву зі скелястими хребтами Токкуздавантаг та Актаг, укритими льодовиками та сніжниками, заввишки понад 5500 м), центр (найнижча та найвужча слабо розчленована частина масиву з пересічними висотами 3000–3500 м), північний схід (низка коротких, укритих невеликими сніжниками пасом, заввишки понад 4500 м). Алтинтаг складений докембрійськими (див. Докембрій) кристалічними породами гірськими (гнейсами, сланцями, філітами). Поміж корисних копалин ― нікелеві руди, платинові руди, руди хрому, свинцю, цинку.

Клімат різко континентальнийі контрастний, посушливий. Найбільші річки (Черчента її притоки) прорізають південно-західну частину масиву, у його центрі річкової мережі немає. Для передгір’їв характерні кам’янисті пустелі, у долинах зростають кущі ефедри та солянки, чагарники саксаулу й тамариксу (значні простори оголені), на безлісних схилах гір ― гірсько-степова рослинність та альпійські луки. Тваринний світ бідний, представлений дикими яками, антилопами, нахурами блакитними (блакитними баранами) тощо.

Література

Синицын В. М. Центральная Азия. Москва : Географгиз, 1959. 456 с.
Физическая география Китая. Москва : Мысль, 1964. 740 с.
Словарь географических названий зарубежных стран / Сост. Л. И. Аненберг и др. 3-е изд., перераб. и доп. Москва : Недра, 1986. 459 с.
Авдонин В. В. и др. География. Москва : Росмэн, 2007. 623 с.
中国国家地理 / 马跃主编. 2版. 北京 : 光明日报出版社, 2010. 255 页
Xiaofeng H. National Geographic Atlas of China. Beijing : Encyclopedia of China Publishing House, 2011. 585 p.
Ryavec K. E. A Historical Atlas of Tibet. Chicago : University of Chicago Press, 2015. 216 p.