Алкман


Алкмáн (грец. Ἀλκμάν; 668/664 до н. е., м. Сарди, Греція — друга половина 7 ст. до н. е., м. Спарта, Греція) — поет, засновник жанру хорової поезії. Писав давньогрецькою мовою.

Алкман

(Ἀλκμάν)

Рік народження 668/664 рр. до н. е.
Місце народження м. Сарди, Греція
Рік смерті друга половина 7 ст. до н. е.
Місце смерті м. Спарта, Греція
Напрями діяльності поет


Життєпис

Місце і дата народження Алкмана достеменно невідоме і було предметом дискусій ще від доби Античності (учасником цих диспутів був зокрема Аристотель). Припускають, що Алкман народився між 668 і 664 до н. е. Більшість дослідників вважає, що поет народився в м. Сарди, столиці Лідії (Мала Азія). Ймовірно, його батьки були рабами, а сам Алкман став вільним завдяки своєму поетичному хисту. За іншою версією, Алкман походив із м. Мессенія, що знаходилася поруч із м. Спарта. Алкман жив і писав вірші у м. Спарті, де керував хорами, для яких створював переважно парфенії («дівочі пісні», призначені для виконання хором дівчат).

За однією з версій, поховано Алкмана неподалік від могили Єлени Троянської.

Творчість

Александрійські вчені зібрали творчий спадок Алкмана в 6 книгах, що вміщували бл. 60 текстів: парфенії (дві книги з шести), гімни (на честь Аполлона, Артеміди, Афродіти, Зевса, Гери, навіть Кастора і Полідевка), любовні пісні і сколії (застільні пісні).

Від доби Середньовіччя творчість Алкмана знали за цитуванням і згадками іншими письменниками.

Новаторством Алкмана було те, що в обрядовій поезії, поруч із богами, він оспівував і простих смертних (хористок Агесіхору, Агідо та ін.), таким чином спростивши малозрозумілу «високу лірику Олімпу». Дотримуючись традицій народних пісень, які були основою створення хорової поезії, поет порівнював дівочу красу із сонячним сяйвом, із блиском срібла й золота без домішок, із грацією чудових коней. Останнє порівняння можна пояснити тим, що в процесі обрядового дійства виконавці супроводжували пісні танцями. Водночас саме через цей, нібито простий, паралелізм луврський парфеній Алкмана вважають одним із найзагадковіших у давньогрецькій поезії, оскільки в ньому прямо названий кінь скіфського царя Колаксая, про якого значно пізніше згадуватиме у своїх творах Геродот (5 ст. до н. е.). Таке знання скіфських антропонімів у м. Спарта в 7 ст. до н. е. було майже неймовірним. Одним із перших у світовій літературі Алкман створив поетичний пейзаж, зразком якого є вірш «Сплять усі верховини гірські…» (переклад Г. Кочура). Згодом ці рядки спонукали до створення відомих поезій Й. Ґете «Нічна пісня подорожнього» («Über allen Gipfeln Ist Ruh'...», 1827) й М. Лермонтова «Гірські вершини…» («Горные вершины…», 1840).

Для поезії Алкмана характерні вишукані й несподівані для архаїчної доби метафори, поєднання міфологічних мотивів із побутовими елементами, захоплення красою природи та людини.

Українською мовою твори Алкмана перекладали Г. Кочур та А. Содомора.

Цитати

Сплять усі верховини гірські й стрімчасті скелі,

Всі байраки, всі провалля,

Нори, де плазуни, що їх чорна земля зростила,

Робуче плем’я бджіл, хижий звір у пущі,

Страховищ у глибинах моря сон пойняв,

Крила поскладавши, в вітках поснуло птаство…
— (Алкман. Сплять усі верховини гірські й стрімчасті скелі… / Кочур Г. Третє відлуння. Поетичні переклади. К. : Український письменник, 2008. С. 34−35).

Визнання

У м. Спарта Алкманові встановлено пам’ятник. Поети і вчені александрійської школи зарахували Алкмана в канонічний список Дев’яти ліриків.

Додатково

У 1855 в піраміді в с. Саккара поблизу м. Каїр відшукали перший папірус із оригінальним текстом Алкмана. На папірусі, який нині зберігається в Луврі (т. зв. луврський парфеній), віднайшли понад 100 рядків парфеній, у яких згадувалися імена різних героїв, а також вміщено роздуми про могутність богів у порівнянні з нікчемністю людської долі. У 1960-их біля давнього м. Оксирінх натрапили на нові папіруси із текстами Алкмана; майже всі вони є уривками парфеніїв.

Твори

Алкман // Кочур Г. Третє відлуння. Поетичні переклади. Київ : Український письменник, 2008. С. 34−35.

Література

  1. Ярхо В. Н., Полонская К. П. Античная лирика. Москва : Высшая школа, 1967. 212 с.
  2. Greek Lyric, Vol. II: Anacreon, Anacreontea, Choral Lyric from Olympus to Alcman. Edited and translated by David A. Campbell Loeb Classical Library : 143. Cambridge; London : Harvard University Press, 2001. 560 p.
  3. Хоровий мелос. Алкман // Пащенко В. І., Пащенко Н. І. Антична література. Київ : Либідь, 2008. С. 163−166.
  4. Борецький М. Алкман // Лексикон античної словесності / за ред. М. Борецького, В. Зварича. Дрогобич : Коло, 2014. С. 42−43.
  5. Ковбасенко Ю. Хорова лірика. Алкман // Антична література : посібник для студентів. Київ : КУБГ. 3-тє вид., випр. і доповн., 2015. С. 105−106.

Автор ВУЕ

Ю. І. Ковбасенко