Аколіт

Аколіт. Художник Соломон Абрахам, 1842

Аколі́т (лат. acolythus, грец. Ακολουθος — нерозлучний супутник, помічник) — церковнослужитель-мирянин в Римо-католицькій та Вірменській церквах, який допомагає при здійсненні богослужіння (див. Літургія).

Серед обов'язків аколіта: запалювання й носіння свічок, наповнення ладанок, переставляння священних книг, підготовка хліба й вина для освячення євхаристії, низка інших функцій.

Перші згадки про помічників-аколітів відносяться до середини 3 ст., припускають, що такі церковнослужителі могли з’явитися раніше, ще в 2 ст.

Щодо походження чину висловлені різні версії: запозичений з язичницької доби інститут нижчих служителів при жерцях (писців або помічників при здійсненні жертвоприношень); підготовчий рівень до отримання чину субдиякона; результат поступового вивищення чину субдиякона до статусу алтарного служителя.

У 5–9 ст. в західному християнстві вирізняють три основні групи аколітів:

  • палацові — допомагали Папі Римському на літургії, служили в папському палаці, розподіляли милостиню, надсилали папські документи, розносили Святі дари;
  • регіональні (або титулярні) — були приписані до різних округів м. Рима, допомагали дияконам;
  • місцеві — прислужували в церквах; супроводжували папу до церкви, де він мав служити, допомагали йому та диякону на месах.

Аколіти існували тільки в межах західної літургійної традиції. Історично зараховувались до малих чинів кліру (лат. ordines minores).

Після Другого Ватиканського собору аколіти були виключені з кліру й зараховані (разом із читцями) до так званих поставлених служителів — проміжного, підготовчого щаблю до дияконату й священства.

Функції аколітів можуть виконувати діти й підлітки.

Література

  1. Croce W. Die niederen Weihen und ihre hierarchliche Wertung // Zeitschrift für katholische Theologie. Innsbruck, 1948. Bd. 70.
    S. 257–314.
  2. Альдасабаль Х. Служение мирян в церковной общине. Москва : [б. и.], 1999. С. 37–43.
  3. Цыпин В., Никитин С. Аколуф // Православная энциклопедия : в 50 т. Москва : Церковно-научный центр «Православная энциклопедия», 2000. Т. 1. С. 401–402. URL: http://www.pravenc.ru/text/63904.html
  4. Vidmar J. The Catholic Church through the ages: a history. New York : Paulist Press, 2014. 380 p.
  5. Лебедев А. П. Духовенство древней Вселенской Церкви от времен апостольських до Х века. Санкт-Петербург : Издательство Олега Абышко, 2015. 384 c.

Автор ВУЕ

О. І. Предко

Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Предко О. І. Аколіт // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Аколіт (дата звернення: 11.10.2026).


Оприлюднено


Оприлюднено:
02.05.2019

Увага! Опитування читачів ВУЕ. Заповнити анкету ⟶