Автоетнографія


Автоетнографія

Автоетногра́фія (від авто… і етнографія) — багатозначний термін:

1) Сучасна соціокультурна репрезентація дійсності, галузь знання на перетині етнології, соціології, психології, краєзнавства та ін. Автоетнографічні дослідження обсервують особисті історії (розповіді) та співвідносять їх із суспільними дискурсами.

Якщо етнографія вивчає суспільні цінності, практики через дослідження досвіду певного народу, спостереження за діяльністю груп, то автоетнографія досліджує відверті розповіді про себе індивідів — сплановані, добре структуровані та співвіднесені із зовнішнім світом. В автоетнографії дослідник підходить до досліджуваного соціокультурного явища вибірково, описуючи «епіфанії» — згадувані моменти, що символічно позначилися на траєкторії життя конкретного індивіда, причому викладені ним особисто.

Автоетнографія встановлює зв’язок між інституціональним дискурсом та особистісним — співвідносить індивідуальні «історії» із соціальними практиками, сполучає особистісне з культурним, уміщує «самість» у соціальний контекст. Поняття автоетнографії виникло у середині 1980-х із дискурсу феноменології та герменевтики, що наближує автоетнографію до наративного соціологічного аналізу.

Біля витоків автоетнографії стояли Т. Адамс, А. Бочнер, К. Елліс.

2) Метод якісних досліджень, за допомогою якого вивчають соціокультурні явища на рівні індивіда та через його індивідуальний досвід. Як метод, автоетнографія поєднує потенціал автобіографії та етнографії. Основа методу автоетнографії — автобіографічність.

У ході автоетнографічних досліджень аналізують самоописи, сповіді, автобіографії тощо, написані від 1-ї особи. Ці тексти емоційні та авторефлексивні, тож «соціальне» виводять з «особистісного», з емоційної сфери повсякдення.

Автоетнографія як метод також ефективна в дослідженнях крос-культурного характеру, що мають на меті встановити інокультурні відмінності певних соціальних явищ. Такі персоналізовані дослідження спрямовані на вивчення проблем «інакшості», ідентифікації, відчуження, стереотипів тощо. В етнографії дослідник налаштований на вивчення «чужих» груп людей, а в автоетнографії ця відчуженість зникає як умова етнографічного опису, дистанція між суб’єктом і об’єктом наукового дослідження максимально скорочується.

Автоетнографія — джерело унікальних даних, які складно отримати, використовуючи інші методи. Методологічні можливості автоетнографії дають змогу зрозуміти: будь-яке бачення соціокультурних процесів є лише одним, але не єдиним з багатьох можливих поглядів.

Література

  1. Готлиб А. С. Автоэтнография (Разговор с самим собой в двух регистрах) // Социология. 2004. № 18. C. 5–16.
  2. Автоэтнография и антропологические исследования науки // Антропология академической жизни. Москва : ИЭА РАН, 2010. Т 2. 333 с.

Автор ВУЕ

А. О. Петренко-Лисак

Покликання на цю статтю:
Петренко-Лисак А. О. Автоетнографія // Велика українська енциклопедія. URL: http://vue.gov.ua/Автоетнографія (дата звернення: 21.09.2019).