Австралійське біогеографічне царство


Австралі́йське біогеографі́чне ца́рство — одиниця біогеографічного районування суходолу.

Існують різні погляди на склад Австралійського біогеографічного царства:

Фауністичне районування

З погляду фауністичного районування, Австралійське біогеографічне царство синонімізується з царством Нотогея, воно охоплює Австралію, Тасманію, Нову Гвінею, Соломонові острови, архіпелаг Бісмарка, Молуккські, Малі Зондські острови, а також Нову Зеландію й острови Полінезії, Меланезії, Мікронезії та включає: Австралійську область, Полінезійське підцарство (у складі якого Гавайська й Полінезійська області) та Новозеландську область.

Флористичне районування

При флористичному районуванні, розробленому Р. Гудом (Велика Британія) та А. Тахтаджяном (СРСР), Австралійське біогеографічне царство, яке охоплює Австралію та прилеглі острови, розділяється на три флористичні області: Північно-східноавстралійську, Південно-західноавстралійську і Центральноавстралійську. Різні дослідники іноді включають до флористичного Австралійського біогеографічного царства Нову Зеландію цілком, іноді — тільки її північну частину, іноді — зовсім не включають.

Біотичне районування

З погляду біотичного районування, розробленого в 1978 П. Второвим і М. Дроздовим (обидва - СРСР), Австралійське біогеографічне царство територіально охоплює Австралію з прилеглими островами, але не включає Нової Зеландії та розділяється на чотири області: Материкову, Новогвінейську, Фіджійську, Новокаледонську.


За будь-якої системи Австралійське біогеографічне царство вирізняється особливим біорізноманіттям через майже повну ізоляцію цих територій протягом останніх приблизно 90 млн років. Для живого світу Австралійського біогеографічного царства характерна велика кількість ендеміків, особливий склад фауни (наявність однопрохідних, суттєве переважання сумчастих і майже повна відсутність плацентарних ссавців).

Література

  1. Тахтаджян А. Л. Флористические области Земли. Ленинград: Наука, 1978. 248 с.
  2. Абдурахманов Г. М., Лопа­тин И. К., Исмаилов Ш. И. Москва: Издательский центр «Акаде­мия», 2001. 496 с.
  3. Второв П. П., Дроздов Н. Н. Биогеография. Москва: Владос-Пресс, 2001. 304 с.

Автор ВУЕ