Абхази


Абхази з Балкан, 1878

Абха́зи (самоназва абх. аҧсуаа; груз. აფხაზემი) — етнос, поширений на північному заході Кавказу, основне населення Автономної Республіки Абхазія у складі Грузії (територія контролюється самопроголошеною Республікою Абхазія). Великі громади абхазів існують також на основній частині території Грузії, у Туреччині та РФ. За даними самопроголошеної Республіки Абхазія, абхази становлять близько 51 % населення території (близько 122 тис. із 240 тис., 2011, перепис). Найбільшою є концентрація абхазів у Гудаутському (80 %) й Очамчирському районах (78 %), а також у м. Сухумі (67 %); найменша — у Гальському районі (0,7 %). До початку Грузино-абхазького конфлікту (1992–1993) абхази становили меншість населення Абхазії; у Абхазькій АРСР згідно з переписом 1989 їх було близько 18 % (93 тис. із 525 тис.).

У зв’язку з низьким рівнем урбанізації основного ареалу розселення абхазів, більшість представників цього етносу мешкає в сільській місцевості. Офіційно в містах мешкає близько 50 % населення території, однак міста невеликі й економічно пов’язані з довколишніми селами. У всіх районах території, окрім Гагрського і м. Сухумі, більшість населення мешкає в селах.

Найпоширенішою релігією серед абхазів є православ’я (бл. 60 %), представлене самопроголошеною Православною церквою Абхазії (канонічно входить до складу Грузинської православної церкви на правах Сухумо-Абхазької єпархії, однак на практиці не підпорядковується їй); близько 16 % — мусульмани; поширені також традиційні вірування. Серед абхазів Туреччини абсолютна більшість сповідує іслам.

Абхази діляться на низку компактно розселених етнографічних груп, відмінних за мовою й традиційними заняттями. Найбільшими є групи бзипців, гумців, абжуйців. В Абхазії існує також невелика етнографічна група переселених на Кавказ у 19 ст., мовно й культурно асимільованих абхазьких негрів, які компактно проживають у с. Адзюбджа (Очамчирський район). Мова абхазів — абхазька, що входить до абхазо-абазинської групи абхазо-адизької мовної сім’ї. Більшість абхазів в Абхазії володіє також російською та грузинською, у Туреччині — турецькою.

Література

  1. Инал-Ипа Ш. Д. Абхазы: Историко-этнографические очерки. Сухуми, 1965.
  2. Инал-Ипа Ш. Д. Вопросы этнокультурной истории абхазов. Сухуми, 1976.

Автор ВУЕ

Покликання на цю статтю:
Гірік С. І. Абхази // Велика українська енциклопедія. URL: http://vue.gov.ua/Абхази (дата звернення: 19.08.2019).