Ільченко, Олесь

І́льченко, Оле́сь (повне прізвище та ім’я — Ільченко, Олександр Григорович; нар. 04.10.1957, м. Київ, тепер Україна) — письменник, поет, кіносценарист, живописець. Пише українською мовою.

Ільченко, Олесь
Справжнє ім’я	Олександр Григорович
Народження	04.10.1957
Місце народження	Київ
Alma mater	Український державний університет імені Михайла Драгоманова
Місце діяльності	Україна, Швейцарія
Напрями діяльності	література, телебачення і кіномистецтво, живопис

Життєпис

Походив з родини організатора кіновиробництва, багаторічного працівника кіностудії ім. О. П. Довженка (тепер Національна кіностудія художніх фільмів імені Олександра Довженка) і вчительки української мови й літератури.

Закінчив середню школу № 106 у м. Києві (тепер спеціалізована школа І-ІІІ ступенів №106 з поглибленим вивченням англійської мови). Здобув дві вищі освіти: природничу — закінчив Київський державний педагогічний інститут ім. О. М. Горького (1975–1980, тепер Український державний університет імені Михайла Драгоманова) і літературну — Літературний інститут ім. О. М. Горького (1984–1990, м. Москва, тепер РФ).

Працював науковим редактором у видавництві «Вища школа» (1980–1987), журналі «Барвінок» (1987–1990); редактором і головним редактором низки газет і журналів (усі — м. Київ).

2000–2008 — у редакції шоу-програм на телеканалі «1+1»: редактор проєктів «Перший мільйон», «Форт Буаяр», «Найрозумніший», головний редактор проєкту «Танцюю для тебе».

Від 2008 — на творчій роботі; з 2011 мешкає в м. Женеві (Швейцарія).

Член Національної спілки письменників України (з 1995), Асоціації українських письменників (з 1997, від заснування), Національної спілки журналістів України (1999–2023), ПЕН України (з 2018).

Творчість

Літературна творчість Олеся Ільченка вирізняється жанровим різноманіттям та орієнтована на читачів різних вікових категорій. Автор близько 40 книг, а також численних публікацій з культурологічних тем.

Дебютував як поет у 1985 в літературному альманаху «Вітрила» (виходив у 1965–2000). Опублікував збірки поезій «Зимовий сад» (1991), «Сузір’я Ас» (1993), «Інакший краєвид» (1997), «Аркуші», «Міста і острови» (обидві — 2004), «Розмова перед тишею» (2005), «Деякі сни або Київ, якого немає» (2007), «Просто неба. Вірші під час війни» (2025). Вірші перекладено англійською, німецькою, литовською та іншими мовами.

Тема Києва, де переплелися різні часові виміри і архітектурні середовища, містичної й невловимої сутності міста, його міфології та історії, що прозирає, мов палімпсест, через тканину сучасності, є наскрізною для творчості митця. Автор романів: «Місто з химерами» (2009) — містичний детектив із життя Києва поч. 20 ст., де оповито таємницями постать і творчість архітектора В. Городецького; «Моя кохана К’яра» (2011) — порушує табуйовану суспільством тему некрофілії, «Порт Житана» (2020) — про переплетення історії й сучасності через долі вигаданого українського художника-авангардиста міжвоєнних часів та мистецтвознавця, який прагне розгадати таємницю його зникнення; а також роману-мандрівки «Sweet світ» (2021), збірки «Книга оповідань: Мадам з Броварів» (2026).

Автентичній київській кухні 1960–1980-х присвячено популярну книжку «Чікен Київ. Секрети київського куховарства» (2021). Спогади і перекази з київського життя за понад чверть століття (1960–1990-ті) зібрані в книзі «Збирачі туманів, Суб’єктивні нотатки з київського життя» (2017).

Автор близько 25 книг для дітей і підлітків. Один із учасників книжкової серії «Життя видатних дітей» (заснована 2006 київським видавництвом «Грані-Т»), у збірку увійшли оповідання, присвячені дитинству Карла Ліннея, Жюля Верна, Леонардо да Вінчі, Джона Рокфеллера, Вінстона Черчілля, Лесі Українки. Зажили читацької популярності фантастично-пригодницькі повісті для підлітків «Таємниця старої обсерваторії» (2007, видана також і Брайля шрифтом) й «Загадкові світи старої обсерваторії» (2009; обидві увійшли до шкільної програми з української літератури), «Пастка для геймера» (2008). Опублікував для дітей серію науково-популярних книг про природу: «Наші птахи» (книга — дипломант конкурсу «Книжковий дивосвіт України» у номінації «Краще енциклопедично-довідкове видання» на XI Київському Міжнародному книжковому ярмарку, 2008), «Риби річок та озер» (2009), «Дерева» (2010), «Бджолині родичі» (2010), «Жуки та інші поважні особи» (2011) тощо.

За сценарієм Олеся Ільченка поставлено художній фільм «Я той, хто є» (1990, реж. О. Володіна). Автор кіносценарію-переможця пітчингу Держкіно України «Будинок з химерами» (2025).

З юнацького віку захоплюється фотографією, переважно документуванням міських пейзажів, візуальних «слідів» минулої епохи. Персональна фотовиставка «Аркуші» відбулася 2004 в м. Києві, колективні — у містах Вроцлаві, Кракові та Гданську (2005, Польща).

Живописом митець займається з 2012. Виставки творів відбулися в містах Берні (2022, персональна) і Базелі (2023, проєкт «Supernova»), обидва — Швейцарія.

Нагороди і визнання

Лауреат телепремій «ТЕФІ» й «Телетріумф» (2006) як один з редакторів редакції шоу-програм телеканалу «1+1».

Збірки поезій «Розмова перед тишею» та «Деякі сни або Київ, якого немає» увійшли до шортлистів найкращих поетичних збірок Всеукраїнського книжкового рейтингу року (2005 і 2007 відповідно).

Переможець конкурсу «Найкраща книга року — 2010» від журналу «Кореспондент» (роман «Місто з химерами»). Романи «Порт Житана» і «Місто з химерами» — фіналісти конкурсів «Книга року BBC» від редакції «Бі-Бі-Сі Ньюз Україна» (англ. BBC News Ukrainian).

Книги Олеся Ільченка видані в Україні, Нідерландах, Сербії та Великій Британії.

Живописні полотна зберігаються у приватних колекціях Швейцарії, Німеччини, Франції, Монако, Польщі, України.

Додатково

Олесь Ільченко подарував Національному музею літератури України видання 1920–х, 1940–х і 1960–х з родинної бібліотеки. Колекція містить книги Ольги Кобилянської, Лесі Українки, Леоніда Глібіва (згідно з орфографією 1920–х), Марка Вовчка, Івана Франка, Андрія Малишка, ювілейне факсимільне видання «Заповіту» Тараса Шевченка (1964) та ін.

Галерея

Олесь Ільченко. Схід (олія, акрил, полотно)
Олесь Ільченко. Жовтий птах (олія, акрил, полотно, папір, авторська техніка)
Олесь Ільченко. Малага, вечір (олія, акрил, полотно)

Твори

Деякі сни, або Київ, якого немає». Київ : Грані-Т, 2007. 104 с.
Наші птахи. Круки, шуліки, мартини та інші птахи України : розповіді для дітей та батьків / Київ : Грані-Т, 2010. 75 с.
Моя кохана К’яра. Київ : Грані-Т, 2011. 152 с.
Олесь Ільченко про Леонардо да Вінчі, Карла Ліннея, Жюля Верна, Джона Рокфеллера, Лесю Українку, Вінстона Черчілля : оповідання. 3-є вид. Київ : Грані-Т, 2011. 92 с.
Порт Житана. Чернівці : Meridian Czernowitz, 2020. 256 с.
Sweet світ. Чернівці : Meridian Czernowitz, 2021. 328 с.
Місто з химерами. Київ : «Комора», 2024. 264 с.

А н г л. п е р е к л. —

Conversations before Silence: The Selected Poetry of Oles Ilchenko / Trans. by M. Naydan. London : Glagoslav Publications, 2017. 104 р.
Unsheltered Beneath the Sky. [W. p.] : Svarog Books, 2026. 66 р.

С е р б. п е р е к л. —

Град с химерама / Пер. с украjинск. Т. Гаев. Београд : Apollo Plus, 2018. 192 с.

Література

Москалець К. Гра триває. Київ ; Факт; Наш час, 2006. 240 с.
Таран Л. Олесь Iльченко: «Особисті проблеми не зникають залежно від місця проживання. I пам’ять залишається при тобі» // «День», 2012, № 234, 21 грудня. URL: https://day.kyiv.ua/article/ukrayintsi-chytayte/oles-ilchenko-osobysti-problemy-ne-znykayut-zalezhno-vid-mistsya
Куманська Ю. Олесь Ільченко. Людина асфальту, письменник, біолог, географ і… цікавий співрозмовник // Ключ. 2020. URL: https://chl.kiev.ua/key/Books/ShowBook/648
Дністровий А. Олесь Ільченко: "Байдужість і захланність — вороги не тільки сьогодення, а й майбутнього" // PEN Ukraine. 26.02.2021. URL: https://pen.org.ua/oles-ilchenko-bajduzhist-i-zahlannist-vorogy-ne-tilky-sogodennya-a-j-majbutnogo
Ільченко Олесь Григорович. Біографія // УкрЛіб. URL https://www.ukrlib.com.ua/bio/printit.php?tid=14858