Брайля шрифт

Брайля шрифт

Бра́йля шрифт — система письма і тактильного читання для людей із порушенням зору. Розробив 1824 Л. Брайль.

Брайля шрифт ВУЕ.jpg

Історична довідка

Спроби винайти способи письма й читання для людей із порушенням зору відомі ще з 4 ст. до н. е. Для читання використовували вирізані з дерева букви алфавіту.

Лише наприкінці 18 ст. педагог-просвітник В. Гаюї звернув увагу на необхідність навчання людей із порушенням зору з метою інтегрування їх у суспільство. 1784 він організував навчання першого учня. Згодом заснував першу в світі школу для дітей із порушенням зору — «Майстерню трудящих незрячих». Для навчання грамоти на вологу дошку з лівого боку накладали рамку з горизонтально натягнутими струнами. Рядки між ними були місцем для письма. У підсумку виходив рельєфний текст, який після висихання був придатним для читання. Проте цей шрифт виявився не дуже зручним: під час читання літери маленьких розмірів зливалися під пальцем, тоді як великі потрібно було довго обводити. Розмір великих літер — 12 мм, маленьких — 5–6 мм. Це був перший лінійно-рельєфний шрифт, названий «унціалом». Перші надруковані цим шрифтом книги побачили світ 1786. Випущено «Нарис про виховання сліпих» (франц. «Essai sur l’éducation des aveugles») В. Гаюї. Попри незручність шрифту та відсутність альтернатив, ним тривалий час користувалися без істотних змін.

На противагу унціалу на початку 19 ст. з’явився голчатий шрифт, винайдений педагогом Й. В. Клейном (1765; Німеччина — 1848; Австрія). У цьому шрифті букви були витиснуті крапками: за спостереженнями автора, на дотик краще сприймається пунктирна лінія, ніж суцільна.

Подібних до цього та інших ще не зовсім досконалих різновидів шрифтів було безліч. Проте всі вони були незручні для писання або уповільнювали читання, або мали високу вартість для масового друку.

Наприкінці 17 ст. в Іспанії абат Л. Бретчианський винайшов особливий спосіб письма (схожий до винайденого пізніше шрифту Брайля). За його 12-крапковою системою знаки розташували так, щоб їхнє сполучення відтворювало весь мовний звукоряд. Однак через заборону інквізиції цей винахід не був втілений.

Абетка Брайля українською

Через 100 років офіцер Ш. Барб’є (1767–1841; Франція) створив дещо схожий шрифт для швидкого обміну інформацією на полі бою. В його основу покладено фонетичний принцип, сам шрифт — таблиця з 36 звуків французької мови. Букви утворювали з варіативних конфігурацій дванадцяти крапок. Барб’є сконструював прилад для письма, 1821 запропонував його Інституту сліпих у м. Парижі (тепер Національний інститут молодих сліпих людей), де тоді навчався, а потім працював Л. Брайль.

Шрифт Ш. Барб’є також був недосконалим: знаки не вміщувалися під подушечкою пальця, не було математичних знаків та на позначення нот, знаків пунктуації та наголосу, а фонетичний принцип був причиною великої кількості граматичних та орфографічних помилок. Це ускладнювало процес читання (тривалість), розуміння смислу прочитаного тексту. Проте винахід Ш. Барб’є став основою для створення удосконаленого шрифту для людей із порушенням зору.

У 1824 16-річний Л. Брайль почав працювати над створенням рельєфно-крапкової системи писемності для незрячих. Новий винахід було презентовано 1829 в книзі «Способи написання слів, музики і співів за допомогою крапок» (франц. «Procédé pour écrire les Paroles, la Musique et le Plain-chant au Moyen de Points à l’Usage des Aveugles et Disposé pour eux»). Спочатку його винахід був відхилений через схожість зі шрифтом Ш. Барб’є. Світове визнання Брайля шрифт отримав 1878 на Міжнародному конгресі та був затверджений як кращий метод читання і писемності для людей із порушенням зору.

Характеристика

Система Л. Брайля — 64 символи: 63 інформативні та 1 пробіл, які складаються з шести крапок, розташованих у два стовпці по три крапки у кожному. Крапка в кінці речення може бути розташована в будь-якій позиції з шести.

Крапки проколюють зі зворотного боку аркуша, щоб читач міг проводити пальцями по них. Зазвичай висота крапки становить 0,5 мм, діаметр — 1,6 мм, відстань між крапками — 2,5 мм, відстань між знаками — 6 мм, між словами — 12 мм, між рядками — 10 мм. Проте між національними варіаціями шрифту Брайля можуть існувати певні відмінності у розташуванні крапок та їхньому діаметрі. В Україні немає офіційно затверджених вимог (ДСТУ) до шрифту Брайля.

Завдяки такому розміщенню крапок літера цілком опиняється під подушечкою пальця, що дозволяє осягнути приблизно 100–120, а іноді й 200 знаків за хвилину. Спеціальні символи ставлять для позначення малих і великих літер перед потрібними знаками, а також до і після тексту для позначення накреслення (жирний, напівжирний, курсив).

Існує розширений (восьмиточковий) шрифт Брайля із 256 символів (255 інформативних та 1 пропуск).

Додатково

  • Першу в Україні друкарню книг Брайля шрифтом відкрито в Одесі наприкінці 19 ст., коли були надруковані твори М. Гоголя. На початку 20 ст. книги шрифтом Брайля друкували також у м. Кривому Розі.
  • Розпрацювання української версії брайлівської абетки почали у 1920-х.

Література

  1. Синьова Є. П. Рельєфно-крапкове письмо сліпих. Шрифт Л. Брайля. Київ : Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова, 2003. 112 с.
  2. Маїк В., Дурняк Б., Голоб Г. та ін. Проблеми стандартизації шрифту Брайля при виготовленні видань для незрячих // Поліграфія і видавнича справа. 2013. № 3–4. С. 68–77.
  3. Мильченко Л. Історія та сучасний стан видань шрифтом Брайля в Україні й за кордоном // Вісник Книжкової палати. 2021. № 11. С. 8–17.
  4. Histoire — Louis Braille // Institut National des Jeunes Aveugles. URL: http://www.inja.fr/Default/historique-louis-braille.aspx

Автор ВУЕ

Д. М. Панчук


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Панчук Д. М. Брайля шрифт // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Брайля шрифт (дата звернення: 22.11.2026).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
01.12.2022

Увага! Опитування читачів ВУЕ. Заповнити анкету ⟶