Крушельницька, Соломія Амвросіївна

Крушельни́цька, Соломі́я Амвро́сіївна (23.09.1872, с. Білявинці, тепер Чортківського району Тернопільської області, Україна — 16.11. 1952, м. Львів, тепер Україна) — оперна та камерна співачка (лірико-драматичне сопрано), педагог, заслужена діячка мистецтв УРСР (з 1951), професор (з 1952). Сестра співачки А. Крушельницької.

Крушельницька, Соломія Амвросіївна
Народження	23.09.1872
Місце народження	Білявинці
Смерть	16.11.1952
Місце смерті	Львів
Місце поховання	Личаківське кладовище-меморіал
Напрями діяльності	Музичне мистецтво

Життєпис

Народилася у сім’ї священника. Батьки походили з давніх шляхетських родів. З 1878 мешкала в с. Білій (тепер Тернопільського району Тернопільської області). Початкову освіту отримала приватно. Змалку виявила музичні здібності. Першою вчителькою співу та гри на фортепіано була Є. Барвінська (1854–1913; тепер Україна).

1893 закінчила Львівську консерваторію при Галицькому музичному товаристві (тепер Львівська національна музична академія імені М. В. Лисенка), клас вокалу В. Висоцького (1835, Польща — 1907, тепер Україна), клас фортепіано В. Вшелячинського (1847–1896; тепер Україна). Удосконалювала вокальну майстерність приватно: 1893–1895 у м. Мілані у професора Ф. Креспі (близько 1866–1937; тепер Італія) та 1895 у м. Відні у професора Й. Генсбахера (1829–1911; тепер Австрія).

Співала у м. Львові: 1893–1895 на сцені нового Міського театру Скарбека (тепер Національний академічний український драматичний театр імені Марії Заньковецької), 1903 — у Великому міському театрі (тепер Львівський національний академічний театр опери та балету імені Соломії Крушельницької); у м. Одесі 1896–1897 у Міському театрі (тепер Одеський національний академічний театр опери та балету). Виступала на оперних сценах провідних театрів Європи, Південної Америки, Африки (1893–1920): театру «Конкордія — Понк’єллі» (тепер Театр А. Понк’єллі) у м. Кремоні (1895, 1896), Комунального театру в м. Трієсті (1896, 1898), театру «Ла Феніче» у м. Венеції (1896), Королівського театру в м. Пармі (1897–1898), театру «Массімо»у м. Палермо (1898), театру «Сан-Карло» у м. Неаполі (1903, 1908, 1910, 1913, 1920), театру «Ла Скала» в м. Мілані (1904, 1906, 1907, 1909, 1915), театру «Гранде» в м. Брешії (1904), театру «Костанці» у м. Римі (тепер Римський оперний театр; 1904, 1905, 1911), Муніципального театру в м. Болоньї (1905), театру «Данте Аліг’єрі» у м. Равенні (1905), усі — Італія; Міського театру в м. Кракові (тепер Театр імені Юліуша Словацького; 1895, 1896), Великого театру в м. Варшаві (1898–1902), обидва — тепер Польща; Муніципального театру в м. Сантьяго, Чилі (1897); «Гранд-Опера» в м. Парижі, Франція (1902); Великого театру «Лісео» в м. Барселоні, Іспанія (1904, 1911); Оперного театру і Театру Колумба (Театру «Колон») у м. Буенос-Айресі, Аргентина (1906, 1909), Хедивової (королівської) опери у м. Каїрі, Єгипет (1908, 1910); театру «Сан-Карлуш» у м. Лісабоні, Португалія (1909); театру «Соліс» у м. Монтевідео, Уругвай (1910, 1912); Оперного театру м. Монте-Карло, Монако (1920) та інших.

Водночас проводила активну концертну діяльність. З 1883 виконувала сольні партії з хором товариства «Руська Бесіда» на концертах у м. Тернополі. 1892–1897 на запрошення музичного товариства «Львівський Боян» щорічно брала участь у Шевченківських концертах. 1898 здійснила перше турне із сольними концертами містами Галичини: Бережани, Станиславів (тепер Івано-Франківськ), Стрий, Львів, Коломия, Перемишль.

Виступала з концертами у містах Львові та Чернівцях до 100-ліття М. Шашкевича (1911).

Купила для родини будинок у м. Львові (1903). 1910 вийшла заміж за італійського адвоката Ч. Річчоні (1868-1936) і замешкала з чоловіком у м. Віареджо (Італія) на віллі “Salome”.

Після завершення оперної кар’єри (1920) повністю присвятила себе камерному виконавству. Виступала в Галичині, Італії, Бельгії, Франції, Аргентині. Здійснила велике концертне турне містами США і Канади (1928).

У серпні 1939 приїхала до м. Львова відвідати родину. Через події Другої світової війни не змогла повернутися до Італії. Від 1944 до кінця життя працювала викладачем вокалу Львівської державної консерваторії імені М. В. Лисенка.

Останній концерт співачки відбувся 26.12.1949 у залі Львівської консерваторії (тепер Концертна зала ім. С. Людкевича Львівської національної філармонії ім. М. Скорика).

Творчість

Володіла незвичайної краси та сили голосом діапазоном майже в три октави, віртуозною технікою. Вирізнялася яскравим драматичним талантом.

Дебютувала 15.04.1893 у партії Леонори в опері Г. Доніцетті «Фаворитка» на сцені нового Міського театру Скарбека у м. Львові (тепер Національний академічний український драматичний театр імені Марії Заньковецької).

У репертуарі було близько 60 партій в операх понад 35 композиторів — представників різних національних шкіл і напрямів у музичному мистецтві. Серед них: Аїда, Дездемона, Леонора, Амелія («Аїда», «Отелло», «Трубадур», «Бал-маскарад» Дж. Верді), Манон, Мімі, Чо-Чо-сан («Манон Леско», «Богема», «Мадам Баттефляй» Дж. Пуччіні), Ельза, Брунгільда, Ізольда («Лоенгрін», «Валькірія», «Трістан та Ізольда» Р. Вагнера), Галька, Графиня (однойменні опери С. Монюшка), Татьяна («Євгеній Онєгін» П. Чайковського), Балладина («Гоплана» В. Желенського), Рахіль («Жидівка» Ж.-Ф. Галеві), Маргарита («Фауст» Ш. Гуно), Маргарита, Єлена («Мефістофель» А. Бойто), Джоконда («Джоконда» А. Понк’єллі), Валентина («Гугеноти» Дж. Меєрбера), Манон Леско («Манон» Ж. Массне), Адріана Лекуврер («Адріана Лекуврер» Ф. Чілеа), Лорелея («Лорелея» А. Каталані), Саломея, Електра (однойменні опери Р. Штрауса) та інші.

Завдяки її участі у прем’єрі другої редакції опери Дж. Пуччіні «Мадам Баттерфляй» 28.05.1904 (Театр «Гранде», м. Брешіа) ця опера здобула світове визнання. Брала участь (на запрошення А. Тосканіні) в італійських прем’єрах опер Р. Штрауса «Саломея» 24.12.1906 та «Електра» 06.04.1909 на сцені театру «Ла Скала». Перша виконавиця партій в операх «Цецилія» Т. М. Монтефйоре (30.05.1905, театр «Данте Аліг’єрі», м. Равенна), «Кассандра» В. Ньєккі (05.12.1905, Муніципальний театр, м. Болонья), «Федра» І. Піццетті (20.03.1915, театр «Ла Скала», м. Мілан).

У концертному репертуарі були твори світової (К. Монтеверді, Й. Брамс, М. Равель, С. Франк, Ф. Шуберт, Р. А. Шуман, М. Мусоргський, Р. Штраус тощо) та української музики (М. Лисенко, Д. Січинський, В. Матюк, Н. Нижанківський, С. Людкевич), а також народні пісні (українські, італійські, іспанські, німецькі, французькі). Усі твори виконувала мовою оригіналу. Невтомно пропагувала українську пісню серед народів світу.

Співпрацювала з диригентами А. Тосканіні, Л. Муньйоне (1858–1941; Італія), К. Кампаніні (1860–1919; Італія), Л. Манчінеллі (1848–1921; Італія). Її партнерами на оперній сцені були співаки — О. Мишуга, М. Баттістіні, Е. Карузо, Т. Руффо, Ф. Шаляпін, А. Дідур (1873–1946; тепер Польща), Я. Решке (1850, тепер Польща — 1925, Франція), Дж. Дзенателло (1876, Італія —1949, США), Л. Кавальєрі (1874–1944; Італія), А. Галлі-Курчі (1882–1963, США).

Збереглися фонозаписи співачки: 31 запис на грамплатівки (Варшава, 1903; Мілан, 1906–1910; Чикаго, 1928) і 22 записи на магнітну стрічку (Львів, 1951).

Серед перевиданих звукозаписів — платівка «Соломія Крушельницька» (Канада, 1964); альбом «Соломія Крушельницька: До сторіччя з дня народження» («Мелодія», 1973); компакт-диск «Соломія Крушельницька» (Велика Британія, 1996); компакт-диски «Перлини світового вокалу: Соломія Крушельницька» (Київ, «Вавілон-Рекордз», 2001, 2002); комплект з двох компакт-дисків «Соломія Крушельницька та Єлена Рушковська» (США, 2006).

Як викладач вокалу сповідувала емпіричний метод, базований на власному артистично-виконавському досвіді. Серед учнів — співаки й педагоги, зокрема, Д.-С. Бандрівська.

Визнання

В Україні діють Меморіальний музей Крушельницької у с. Білій (з 1963), Музично-меморіальний музей у м. Львові (з 1989).

Іменем Крушельницької названі Львівський національний академічний театр опери та балету (2001), Львівська середня спеціалізована музична школа-інтернат (1963, тепер Львівський державний музичний ліцей ім. Соломії Крушельницької), Тернопільське державне музичне училище (1963, тепер Тернопільський мистецький фаховий коледж імені Соломії Крушельницької) вулиці у містах Тернополі, Львові, Києві, Рівному.

У м. Львові проводять Фестиваль оперного мистецтва (з 1988) та Міжнародний конкурс вокалістів (з 1991) імені Крушельницької.

Пам’ятні дошки встановлено на фасаді будинків співачки у м. Львові (скульптор Е. Мисько, 1977) та у м. Віареджо (Італія, 2004).

Пам’ятник Крушельницькій відкрито у м. Тернополі (скульптор В. Стасюк, 2010), скульптури — у дзеркальній залі Львівського національного академічного театру опери та балету ім. Соломії Крушельницької (2002), музеї театру «Ла Скала» (2008), обидві — скульптор Я. Скакун.

Національний банк України випустив в обіг пам’ятну ювілейну монету, присвячену 125-річчю від дня народження співачки (1997).

У м. Тернополі проводиться Конкурс імені С. Крушельницької — творче змагання вокалістів і хорових колективів (з 1986).

Співачці присвячені численні музичні твори, серед них три солоспіви (романси) М. Лисенка: «Не забудь юних днів» (1898, на слова І. Франка), «Хіба тільки рожам цвісти», «Я вірую в красу» (обидва — 1899, на слова Дніпрової Чайки), П. Тості (“Знову побачу тебе”), К. Замойський (“Козачок”, “Тропак”), Р. Вишніцький (“Чарівна Галька”) та ін.

Про життя Крушельницької знято художній фільм «Повернення Баттерфляй» (1982, режисер О. Фіалко), низку документальних фільмів.

Цитати

“Коли їй випала доля народитися, геній музики “опустився на її білу колиску, біля якої призначили зустріч добрі чарівниці, — пише Карлотта Вентурі, — навперебій пропонуючи немовляті найдорогоцінніші й найкрасивіші дарунки. В її дитячій душі розквітли Чесноти, її прикрасили своєю чарівністю Грації, а Музи обрали її своєю виразницею, і з перших років життя все в ній було справжньою гармонією”.
[Р. Кортопассі, музикознавець (Італія). Цит. за: Кортопассі Р. «Мадам Баттерфляй» — тріумф Соломії Крушельницької // Соломія Крушельницька: Спогади. Матеріали. Листування : в 2 ч. / Упоряд. М. Головащенко. Київ : Музична Україна, 1978. Ч. 1. С.128].

«У перші десятиріччя двадцятого століття на оперних сценах світу царювали чотири особи чоловічої статі — Баттістіні, Карузо, Тітта Руффо, Шаляпін. І лише одна жінка спромоглася сягнути їх висот і стати врівень з ними. Нею була Соломія Крушельницька. Однак у порівнянні із своїми уславленими колегами вона виявилася набагато вищою як особистість. Інколи загадковіша, часами ширша, майже завжди складніша та більш цільна — троїста і єдина особистість актриси-співачки-музиканта».
[Р. Кортопассі, музикознавець (Італія). Цит. за: Кортопассі Р. «Мадам Баттерфляй» — тріумф Соломії Крушельницької // Соломія Крушельницька: Спогади. Матеріали. Листування : в 2 ч. / Упоряд. М. Головащенко. Київ : Музична Україна, 1978. Ч. 1. С. 126].

«Прекрасна Аїда і натхненна Лорелея, принадна загадковою боттічелівською красою Брунгільда (у “Валькірії”, “Зігфріді” і “Загибелі богів”), сповнена величі Елізабетта (у “Дон Карлосі”), легка, ефірна і водночас скульптурна Адріана Лекуврер, яка ніби поєднує в собі пастелі Розальби Карр’єри і мармурові погруддя Гудона, Ізольда, що тремтить від пристрасті, не забуваючи про гідність королеви, — в усіх цих образах Крушельницька була тією, про яких говорять: “Велика актриса!” Її натура була наділена всім — від гострого всеосяжного розуму, високої і різнобічної культури до вміння шляхетно поводитися і вишуканих манер».
[Г. Маротті, музикознавець (Італія). Цит. за: Маротті Г. Спогади по Соломію Крушельницьку — яскраву зірку оперної сцени // Соломія Крушельницька: Спогади. Матеріали. Листування : в 2 ч. / Упоряд. М. Головащенко. Київ : Музична Україна, 1978. Ч. 1. С. 113–114].

«Спів Крушельницької — це усвідомлення мислі, це декламація, заснована на втіленні почуття, на внутрішньому голосі душі, і тому він викликає таке сильне враження у слухачів, які свідомо або несвідомо відчувають за звуками всю чарівність і поезію слова. А кожне слово в устах Крушельницької — це свідчення небувалої на нашій сцені майстерності, це коштовний камінь, у майстерну обробку якого вкладено всю щирість почуттів».
[А. Сигетинський, музичний критик (Польща). Цит. за: Сигетинський А. Постановка опери «Галька», «Kurier Warszawski», №345, 346, 1900. // Соломія Крушельницька: Спогади. Матеріали. Листування : в 2 ч. / Упоряд. М. Головащенко. Київ : Музична Україна, 1979. Ч. 2. С. 44].

“Ці давні спогади, що я проніс крізь роки, завжди зберігаючи в душі, сягають початку нашого століття, коли я вперше почув її голос і побачив на сцені римського театру “Костанці” в образі незрівнянної героїні “Аїди”. […] Одягнена у пишне вбрання, спеціально створене для неї найзнаменитішим паризьким кравцем, із сяючою діадемою на чолі, що так пасувала до чарівного овалу її обличчя, злегка вкритого коричнево-червонуватим гримом, Соломія Крушельницька уособлювала риси справжньої єгиптянки, відкинувши стереотипну постать бідної ефіопської рабині при фараонському почті. А довершеність її співу поглиблювалася витонченістю та гармонійністю музики”.
Цит. за: Гвідо Маротті Спогади по Соломію Крушельницьку – яскраву зірку оперної сцени. // Соломія Крушельницька. Спогади. Матеріали. Листування. В 2 ч. Ч1: Спогади / Упорядкув. і прим М. Головащенка. К: Муз. Україна, 1978,С.113.

«Соломія Крушельницька перша з жінок співачок української народності вирушила в світ, щоб вчитися і здобути славу. Вона почула в собі силу і покликання стати артисткою і відважилася зреалізувати це в той час, коли загал українських жінок думав лиш про вузьке сімейне щастя. Вона своїм успішним почином додала відваги і вказала дорогу жінкам на поле мистецтва. Вона доказала, що на тому полі в майбутньому жінки можуть розвинути свої здібності і творчу діяльність та принести славу своєму народові. […] Крім чудового по тембру і силі голосу, був у Соломії Крушельницької великий сценічний талант, велика музикальність, дуже добра вокальна школа, чудова пам’ять, зокрема музична, огнистий, артистичний темперамент, кріпке здоров’я, велика сила волі, велике бажання і енергія до праці, гаряче серце і розважний розум, інтелігенція і творча інтуїція та до того всього приваблива і симпатична зовнішність.…»
(Д.-С. Бандрівська, співачка. Цит. за: Бандрівська Д.-С. До питання про значення артистичної діяльності С. Крушельницької. Рукопис, фонди Музично-меморіального музею Соломії Крушельницької у Львові).

“Наш паризький кореспондент передав таке повідомлення про виступ Соломії Крушельницької: “У Паризькій опері вчора було проспівано “Лоенгріна” так, як не часто можна почути цю оперу. Партію Ельзи виконувала Соломія Крушельницька, партію Лоенгріна – Ян Решке. І сталося щось незвичайне, якщо мати на увазі вдачу французів, байдужих до всього іноземного: Крушельницьку було прийнято з нечуваним ентузіазмом. […] Того вечора Крушельницька завоювала Париж, а Решке додав ще один золотий листок до вінка своєї всесвітньої слави”.
Цит. за: Польська преса про виступи Крушельницької в Парижі, “Wiek”, 28 травня 1902 року. // Соломія Крушельницька. Спогади. Матеріали. Листування. В 2 ч. Ч. 2: Матеріали. Листування / Упорядкув. і прим М. Головащенка. – К: Муз. Україна, 1979. С. 65-66.

“Синьйорина Крушельницька збагачує постать Батерфляй своїм великим і дорогоцінним почуттям прекрасного, її тонка душа слов’янської жінки так глибоко вживається у поетичний і музичний образ героїні, що утворює разом з нею одне неподільне ціле. І нам, кому випало щастя бачити її виконавицею цієї ролі, навряд чи вдасться тепер відокремити в своїй уяві ніжну постать гейші від оперної артистки, що відтворила її великою силою мистецтва”.
Цит. за: Генуезька преса про незрівнянну Чіо-Чіо-сан, 1904 // Соломія Крушельницька. Спогади. Матеріали. Листування. В 2 ч. Ч. 2: Матеріали. Листування / Упорядкув. і прим М. Головащенка. – К: Муз. Україна, 1979. С. 97-98.

“Їй були добре відомі всі жіночі партії Вагнера, але вона віддала перевагу Ізольді, яка стала її другою натурою. Потім її спокусила Лорелея – сирена, створена мріями Гейне і музикою Каталані, на роль якої Тосканіні ще й досі не знайшов виконавицю, яка могла б зрівнятися з Крушельницькою. В 1906 році настав час випробувань для “Соломеї” Штрауса в “Ла Скала”. Італійську прем’єру опери готував Артуро Тосканіні. […] Крушельницькій було запропоновано роль головної виконавиці; нею могла бути тільки вона. 24 грудня 1906 року “Саломея” тріумфує в міланському театрі “Ла Скала” завдяки магії Тосканіні і чарам Крушельницької”.
[Р. Кортопассі, музикознавець (Італія). Р. Кортопассі “Мадам Баттерфляй” – тріумф Соломії Крушельницької. // Соломія Крушельницька. Спогади. Матеріали. Листування. В 2 ч. Ч1: Спогади / Упорядкув.і прим М. Головащенка. – К: Муз. Україна, 1978,С.129-130].

“Крушельницька!... Ніколи не влаштовували актору у ваґнерівській опері такої овації, як минулого вечора їй по величавих і чудових покликах Валькірії. Ті “hojotoho, heiaha, hojotoho!” виконані дуже чистим та високим голосом, схожі на воєнні оклики … Оркестр зупинився, було неможливо дальше грати, такою гучною була овація публіки”.
Цит. за: Крушельницька в Буенос-Айрес, “Діло” (Львів), 1906, №140, 21.07 // Оперний світ Соломії Крушельницької: путівник по операх з репертуару співачки / Муз.-мемор. Музей С. Крушельницької у Львові: упоряд. М Зубеляк. Передм. О. Козаренка. –Львів:Апріорі, 2018. С.24.

“Соломія Крушельницька перша з жінок співачок української народності вирушила в світ, щоб вчитися і здобути славу. Вона почула в собі силу і покликання стати артисткою і відважилася зреалізувати це в той час, коли загал українських жінок думав лиш про вузьке сімейне щастя. Вона своїм успішним почином додала відваги і вказала дорогу жінкам на поле мистецтва. Вона доказала, що на тому полі в майбутньому жінки можуть розвинути свої здібності і творчу діяльність та принести славу своєму народові. […]Крім чудового по тембру і силі голосу, був у Соломії Крушельницької великий сценічний талант, велика музикальність, дуже добра вокальна школа, чудова пам’ять, зокрема музична, огнистий, артистичний темперамент, кріпке здоров’я, велика сила волі, велике бажання і енергія до праці, гаряче серце і розважний розум, інтелігенція і творча інтуїція та до того всього приваблива і симпатична зовнішність.…”
Цит. за: Одарка Бандрівська До питання про значення артистичної діяльності С. Крушельницької. Рукопис, фонди Музично-меморіального музею Соломії Крушельницької у Львові.

Література

Соломія Крушельницька: Спогади. Матеріали. Листування : в 2 ч. / Упоряд. М. Головащенко. Київ : Музична Україна, 1978–1979.
Віночок Соломії Крушельницької / Зібрав і упоряд. П. Медведик. Тернопіль : Збруч, 1992. 128 с.
Максимюк С. З історії українського звукозапису та дискографії. Львів; Вашинґтон : Видавництво Українського Католицького Університету, 2003. 288 с.
Соломія Крушельницька. Шляхами тріумфів: Статті і матеріали / Упоряд.: П. Медведик, Р. Пасічник. Тернопіль : Джура, 2008. 392 с.
Соломія Крушельницька. Міста і слава / Авт.-упоряд.: Г. Тихобаєва, І. Криворучка. Львів : Апріорі, 2009. 167 с.
Жишкович М. Освітньо-педагогічні аспекти розвитку вокального мистецтва Львова (друга половина ХІХ — перша половина ХХ століття). Львів : Сполом, 2012. С. 167–173.
Оперний світ Соломії Крушельницької / Упоряд. М. Зубеляк. Львів : Апріорі, 2018. 184 с.
Соломія Крушельницька. Хроніка 1893–1920 років / Авт.-упоряд. Д. Білавич. Львів : Растр-7, 2019. 240 с.

Автор ВУЕ

Г. В. Тихобаєва

Покликання на цю статтю: Тихобаєва Г. В. Крушельницька, Соломія Амвросіївна // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/FREEARTICLES:Крушельницька, Соломія Амвросіївна (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 22.09.2022