Дніпрова Чайка

1539884449-204.jpg

Дніпро́ва Ча́йка (справж. прізвище та ім’я — Василевська (дівоче — Березіна) Людмила Олексіївна; 20.10(01.11).1861, с. Карлівка Ананьївського повіту Херсонської губернії, тепер с. Зелений Яр Доманівського району Миколаївської області — 13.03.1927, с. Германівка Обухівського району, тепер Київської області, похована у м. Києві, Україна) — письменниця, фольклористка, перекладачка, педагог, учасниця національно-просвітницького руху. Дружина письменника Т. Василевського.

Дніпрова Чайка

Псевдоніми Дніпрова Чайка
Народження 1861
Місце народження Зелений Яр
Смерть 1927
Місце смерті Германівка
Місце поховання Байкове кладовище
Напрями діяльності письменниця, фольклористка, перекладачка, педагог, учасниця національно-просвітницького руху
Відзнака 2011 до 150-річчя письменниці Національний банк України випустив срібну монету номіналом 5 гривень із портретом та написом «Людмила Василевська (1861–1927) — Дніпрова Чайка».

2016 на її честь у с. Зелений Яр відкрито пам’ятний знак.Властивість «Відзнака» (як тип сторінки) із введеним значенням «2011 до 150-річчя письменниці Національний банк України випустив срібну монету номіналом 5 гривень із портретом та написом «Людмила Василевська (1861–1927) — Дніпрова Чайка». </br>2016 на її честь у с. Зелений Яр відкрито пам’ятний знак.» містить недійсні символи, або ж є неповною, а тому може спричинити непередбачені результати в процесі виконання запиту чи анотації.

Життєпис

Народилася в сім’ї священика. Навчалася в спеціальній школі Свято-Архангело-Михайлівського монастиря, гімназіях міст Херсона та Одеси. Брала участь у діяльності українофільського гуртка О. Русова, одеської «Громади», херсонської та київської «Просвіт», педагогічній періодиці. Учителювала в Таврійській та Херсонській губерніях. Збирала й популяризувала національний фольклор. Була делегаткою археологічно-етнографічного та вчительських з’їздів.

1905 заарештована в м. Херсоні за антиурядову пропаганду та зв’язки з політичними в’язнями. Товаришувала й листувалася з В. Антоновичем, Ганною Барвінок, Б. Грінченком, С. Єфремовим, М. Грінченко, М. Заньковецькою, М. Комаровим, М. Коцюбинським, А. Кримським, М. Лисенком, Д. Марковичем, Оленою Пчілкою, В. Різниченком, Н. Романович-Ткаченко, С. Русовою, І. Франком та іншими.

Творчість

Літературний дебют — вірш «На смерть Тургенєва» («На смерть Тургенева», 1883) у газеті «Одеський вісник» («Одесский вестник») за підписом Л. Березіна. Подальші публікації подавала під псевдонімом. Виступала в поетичних, прозових, драматичних, публіцистичних жанрах. На творче становлення Дніпрової Чайки як письменниці вплинули твори Т. Шевченка, М. Гоголя, М. Лермонтова, О. Пушкіна, І. Тургенєва, М. Коцюбинського.

У творчості наголошувала на національному самоусвідомленні та консолідації співвітчизників, захисті прав нації. Друкувалася в альманахах «Багаття», «Нива», «Перший вінок», «Степ», «Хвиля за хвилею», «Перли українського письменства»; антологіях «Акорди», «Вік», «Українська муза»; декламаторах «Розвага», «Досвітні огні», «Скалки життя»; виданнях «Літературний збірник, зложений на спомин О. Кониського», «Літературний річник українських і польських авторів»; журналах «Дзвінок», «Зоря», «Літературно-науковий вістник», «Правда»; газетах «Рада», «Слово» та ін.

Дніпрова Чайка переклала окремі твори з російської — М. Лермонтова, О. Пушкіна, М. Горького; із доробку шведської письменниці С. Лагерлеф. Працювала над перекладом лібрето опери П. Сокальського «Облога Дубна» («Осада Дубно» за повістю «Тарас Бульба» М. Гоголя). Рецензувала збірку оповідань «Батьки та діти» Е. д’Амічіса, підручники А. Ковальської, В. Флерова.

У літературній творчості Дніпрової Чайки простежуються реалістичні, романтичні, символістичні, імпресіоністичні тенденції. Авторка понад 200 текстів різних жанрових модифікацій (поеми, балади, елегії, вірші-заклики, послання, молитви, вірші-сповіді, епітафії, вірші-діалоги, пісні, романси, вірші-пейзажі, казки, вірші-алегорії тощо). Наскрізні мотиви лірики:

• громадянські («Україно моя мила...», «Думка. Перед портретом Тараса Шевченка», «Сестрицям-українкам», «Думки мої бідні...», «Тарасова думка»);

• мистецькі («Красі я уклоняюсь...», «Ти, зшиточку чорний, не зрадиш мені...», «Тяжка моя пісня — я знаю й сама...»);

• інтимні («Чи любиш ти мене...», «Немає хижацтва в моїм почутті...», «Так, друже, так, ти розгадав...», «Люба-згуба», «Ти розтяв мені серце...»);

• пейзажні («Степ», «Сьогодні пташки не щебечуть...», «Липи старезні сплелися верхами...», «Смерком»);

• дитячі («Тішиться дитина...», «Зима», «Степова билиця», «Вільна пташка», «На лимані», «Голосіння дітвори над гробом Дідуся Кенира»). Найчастіше об’єктом зображення в творах поетеси постає жіноча особистість із виром почуттів і пристрастей («Галина криниця», «Дяківна», «Безщасна», «Мати», «Зневажив ти мене...», «Я не люблю тебе, о ні!»). Драматизм емоційного світу героїні зіставлено з мінливістю водної стихії — хвилі, річки, моря («Гралася в морі...», «Прокотився бурун наді мною...», «Хвиля»).

Характерні образи-алегорії та образи-символи в ліриці Дніпрової Чайки: • замкнена в клітці пташка («Любо нам весною…», «Дівочий жаль», «Вільна пташка», «Чом не співа соловейко?», «Негода»);

• зерно без можливості росту («Не треба у темній коморі…», «Антифони», «Віра, Надія, Любов»);

• рослина, що гине («Береза», «Тополя») або відроджується («Осінь… осипалось листя надій…», «Мені снились квітки…», «Подивись: весна вертає…»);

• чайка («Сестрицям-українкам», «Знову чайкою літаю…», «Нудьга мене сушить…», «Чайчина праця»);

• мури («Як холодно, темно надворі…», «Мури»);

• ключ («Замикана скриня», «Під самого Купала…», «Не діти ми…»);

• чарка («Щербата», «Як повен наш келих…», «Терпи…», «Tак, друже, так, ти розгадав…»);

• могила («Кладовище», «Я бачила сумну покинуту могилу…»).

Покладені на музику М. Лисенком вірші «Хіба тільки рожам цвісти...», «Віра, Надія, Любов» («Я вірую в красу»), «Єрихонська рожа» стали романсами.

Ліричний струмінь пронизує поезії в прозі. Мариністичний цикл «Морські малюнки» («Дівчина-чайка», «Скеля», «Морське серце», «Суперечка», «Буревісник», «Хвиля») високо оцінений П. Житецьким, М. Коцюбинським, С. Русовою, М. Старицьким, І. Франком. У цьому жанрі наявні різні модифікації: • ритмізована проза («Плавні горять», «Дивний ткач», «Дві крапельки»), історичні оповідання («Мара», «За душу»);

• легенди («Тополі», «Дві птиці»);

• життєві аналогії («Собака», «Миша»);

• політичні алегорії («Таємниця», «Шпаки», «Білий чорт»);

• психологічні студії («Снище»);

• історико-культурні портрети («Кобза», «Вінки», «Дисонанси»);

• україноцентричні візії, національно-державницькі славні («Усякому своє», «Самоцвіти»).

У реалістичних оповіданнях Дніпрова Чайка розробляла проблеми

• порозуміння між інтелігенцією та народом («Уночі», «На Солоному»);

• правдошукацтва та радикалізації суспільних настроїв («Вольтер’янець», «Месниця», «Революціонер»);

• утвердження загальнолюдських цінностей («Хрестонос», «Чудний», «Чи сквиталася?»).

В оповіданні-полеміці «Тінь творінь, що не створились» («Тень несозданных созданий») відгукнулася на дискусії щодо нових віянь у мистецтві, простежила драму талановитої особистості, яка не змогла реалізуватися.

Педагогічні погляди письменниці знайшли відображення в оповіданні «У школі», створеному на матеріалі з життя таврійських освітян.

У царині дитячої прози Дніпрова Чайка культивувала жанри

• казки («Писанка», «Грецька казка», «Новик», «Казка про Сонце та його сина»);

• науково-пізнавального нарису («Краплі-мандрівниці», «Буряк»).

Усі її оригінальні драматичні твори («Коза-Дереза», «Пан Коцький», «Івасик-Телесик», «Зима й Весна, або Снігова Краля», «Проводи Сніговика-Снігуровича», «Весна-красна») адресовано наймолодшим читачам. Для них характерний гуманістичний пафос, яскраве національне забарвлення. На лібрето Дніпрової Чайки М. Лисенко написав дитячі опери «Коза-Дереза», «Пан Коцький», «Зима й Весна, або Снігова Краля», які ввійшли до золотого фонду українського сценічного мистецтва.

Окремі твори Дніпрової Чайки англійською мовою переклали М. Скрипник, Р. Франко, С. Морріс.

Визнання

Іменем Дніпрової Чайки названо обласну дитячу бібліотеку в м. Херсоні (2013); вулиці у містах Львові (1993), Херсоні (2016), с. Германівці Київської області. 2011 до 150-річчя письменниці Національний банк України випустив срібну монету номіналом 5 гривень із портретом та написом «Людмила Василевська (1861–1927) — Дніпрова Чайка». 2016 на її честь у с. Зелений Яр відкрито пам’ятний знак.

Твори

  • Твори : в 2 кн. Київ : Дзвін, 1919–1920.
  • Твори : в 2 т. Харків : Рух, 1931.
  • Твори. Київ : Художня література, 1960. 511 с.
  • Народні пісні з голосу Дніпрової Чайки та в її записах. Київ : Музична Україна, 1974. 215 с.
  • Вибрані твори. Київ : Дніпро, 1987. 280 с.
  • Проводи Сніговика-Cнігуровича: вірші, поезії в прозі, оповідання, казки, п’єси. Київ : Веселка, 1993. 272 с.

Література

  1. Пінчук В. Г. Дніпрова Чайка: життя і творчість. Київ : Вища школа, 1984. 120 с.
  2. Кузнецов Ю. Б. Імпресіонізм в українській прозі кінця ХІХ — початку ХХ ст. Київ : Зодіак-ЕКО, 1995. 304 с.
  3. Дніпрова Чайка: літературні розвідки, бібліографічні нариси / Уклад. А. А. Крат, А. П. Мокрицька, О. В. Лянсберг та ін. Херсон : [б. в.], 1997. 55 с.
  4. Голобородько Ю. Тривожні дні // Степ. 1999. № 8. С. 26–33.
  5. Тарнавська М. Дніпрова Чайка і Любов Яновська — англійською мовою // Всесвіт. 2000. № 1–2. С. 170–171.
  6. Ржепецький Л. А. Дніпрова Чайка: відома і невідома. Миколаїв : Національний університет «Києво-Могилянська академія», 2001. 61 с.
  7. Немченко І. В. Поезія Дніпрової Чайки. Херсон : [б. в.], 2002. 132 с.
  8. Голобородько О. Дніпрова Чайка та Софрон Круть // Живильні промені. Краєзнавчі розвідки, портрети сучасників. Херсон : ПАТ «ХМД», 2014. С. 51–56.

Автор ВУЕ

І. В. Немченко


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Немченко І. В. Дніпрова Чайка // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Дніпрова Чайка (дата звернення: 7.12.2021).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
15.11.2021

Офіційний телеграм-канал ВУЕОфіційний телеграм-канал ВУЕ