Штолько, Валентин Григорович

Штолько, Валентин Григорович
Народження	14.11.1931
Місце народження	Вікнина
Смерть	23.01.2020
Місце смерті	Київ
Місце поховання	Байкове кладовище, Київ
Alma mater	Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури
Місце діяльності	Україна
Напрями діяльності	архітектура

Відзнаки
Ордени	За заслуги ІІІ ст.
Премії	Державна премiя України в галузі архiтектури (2007)
Лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка	1984
Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки	1982

Штолько́, Валенти́н Григо́рович (14.11.1931, с. Вікнина, тепер Голованівського району Кіровоградської області, Україна — 23.01.2020, м. Київ, Україна) — архітектор, лауреат Державної премії УРСР імені Т. Г Шевченка (1984), доктор архітектури (з 1988), президент Української академії архітектури (з 1992), заслужений архітектор УРСР (з 1982); народний архітектор України (з 1998), почесний член і професор Міжнародної академії архітектури (м. Софія, Болгарія; з 1997).

Готель «Тарасова гора» у м. Каневі

Готель «Градецький» у м. Чернігові

Житній ринок у м. Києві.

Книга «Історія української архітектури»

Життєпис

1956 закінчив архітектурний факультет Київського художнього інституту (тепер Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури), здобув спеціальність художника-архітектора. 1956–1959 працював будівельним майстром, виконробом та начальником дільниці тресту Укрпромбуд Головкиївбуду. 1959–1963 — архітектор у Науково-дослідному інституті експериментального проєктування Академії будівництва і архітектури УРСР. Член Спілки архітекторів УРСР (тепер Національна спілка архітекторів України; з 1962). 1963–2007 працював у Київському зональному науково-дослідному інституті експериментального проєктування КиївЗНДІЕП (головний архітектор інституту, заступник директора). 1992–2020 — дійсний член і президент Української академії архітектури. Викладав архітектурні дисципліни як професор Київського національного університету будівництва та архітектури.

Діяльність

Досліджував і забезпечував практичне застосування в архітектурно-будівельній практиці України новаторських для свого часу архітектурно-конструктивних систем громадських будівель і споруд: каркасних, великопрогонових, зокрема вантових, мембранних, тентових, висячих тощо. Співпрацював з Н. Чмутіною. Кандидат архітектури (з 1967; дисертація «Дослідження архітектурно-конструктивних вирішень тентових покриттів»); доктор архітектури (з 1988). Виконана в інституті КиївЗНДІЕП у складі авторського колективу багаторічна науково-проєктна розробка «Висячі покриття громадських будівель і споруд» удостоєна 1982 Державної премії УРСР у галузі науки і техніки. Активно працював над осмисленням і розв’язанням актуальних проблем розвитку архітектури й містобудування у незалежній Україні. Один з ініціаторів і організаторів відродження Української академії архітектури як головного науково-творчого, методичного та координаційного центру архітектурно-містобудівної галузі в Україні; перший президент Академії. Разом з В. Тимофієнком — ініціатор створення першої в національній історії фундаментальної академічної «Історії української архітектури» (2003), голова редколегії. 2007 працю удостоєно Державної премiї України в галузі архiтектури.

У складі авторських колективів брав участь у проєктуванні й спорудженні об’єктів архітектури:

готель «Тарасова гора» у м. Каневі 1960–1962;
готель «Турист» у м. Черкасах 1967–1970;
Житній ринок у м. Києві 1973–1980;
павільйон «Меліорація та водне господарство» на ВДНГ УРСР (тепер Національний комплекс «Експоцентр України») 1977–1980;
критий ринок у м. Чернівцях 1979–1985;
готель «Градецький» у м. Чернігові 1980–1984; удостоєно Державної премії УРСР імені Т. Г. Шевченка 1984;
житловий район Прибережний у м. Білій Церкві 1982–1989;
готель «Спортивний» у м. Києві 1986;
монумент на честь 1000-ліття першої літописної згадки м. Лубни у м. Лубнах 1988.

Нагороди та відзнаки

Орден «За заслуги» ІІІ ступеня (2006).

Державна премія УРСР у галузі науки і техніки (1982).

Державна премія УРСР імені Т. Г. Шевченка (1984).

Державна премiя України в галузі архiтектури (2007).

Цитата

В. Штолько: «Прагнучи захистити життя від несприятливих умов, людина протягом свого існування наполегливо вдосконалювала й облаштовувала матеріальне середовище, долаючи тернистий шлях від примітивного куреня й невибагливого капища до неосяжних мегаполісів з гідними подиву ансамблями та хмарочосами. Сьогодні в цьому середовищі переплелися в дивовижних комбінаціях пласти різних епох, які, матеріалізуючись в архітектурній формі, створюють сучасну архітектуру — своєрідний літопис буття, де кожна мить історії вписує у вічність власну сторінку. Багато таких сторінок і навіть цілих розділів літопису української архітектури вже прочитано. Сформована віками архітектурна спадщина несе в собі викарбувані та відшліфовані сторіччями споконвічні традиції народу. Вони є невичерпним джерелом поглиблення знань про себе і своє минуле, надійним підґрунтям національного самоствердження й духовного єднання народу в його прагненні вибудувати свою долю».
(Цит. за: Штолько В. Від голови редакційної колегії // Історія української архітектури / Ю. Асєєв, В. Вечерський, О. Годованюк та ін.; за ред. В. Тимофієнка. Київ : Техніка, 2003. Суперобкладинка)

Праці

Покриття з тканин і плівок. Київ : Будівельник, 1966. 100с.
Архитектура сооружений с висячими покрытиями. Киев : Будивельник, 1979. 152 с.
Перспективные направления проектирования общественных зданий. Киев : [б. и.], 1987. 98 с. (у співавт.)
Конструктивные решения зданий и сооружений. Киев : Будивельник, 1995. 236 с.
Архитектурные конструкции гражданских зданий. Киев : Будівельник, 1996. 224 с.

Література

Українська академія архітектури. Київ : Українська академія архітектури, 1995. С. 56.
Валентин Григорович Штолько // Українська академія архітектури: Персональний склад. Київ : Видавничий дім А+С, 2007. С. 146–147.
Штолько Валентин Григорович // Шевченківські лауреати, 1962–2007 / Авт.-упоряд. М. Г. Лабінський. 2-ге вид., змін. і допов. Київ : Криниця, 2007. С. 677.
Архітектура України у державних преміях 1941–2007 / За заг. ред. М. М. Дьоміна, Н. М. Кондель-Пермінової, А. О. Пучкова. Київ : Центр історико-містобудівних досліджень, 2008. С. 76–77; 92–93; 286–287.

Автор ВУЕ

В. В. Вечерський

Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Штолько, Валентин Григорович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Штолько, Валентин Григорович (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 10.12.2024