Ширк

Ширк [ араб. شرك‎ (shirk)‎, букв. — надавати товариша (партнера)] — в ісламі — найвищий і непростимий гріх поклоніння комусь або чомусь, окрім Аллаха, приписування божественної сутності (атрибутів, якостей) будь-якій істоті, крім Всевишнього, прирівнювання творінь до Творця. У широкому розумінні — багатобожжя (політеїзм), язичництво, ідолопоклонство.

Загальна характеристика

Початково — заборона, адресована насамперед арабам-язичникам, служити і поклонятися іншим божествам, крім Аллаха, «приписувати Богу товаришів», рівних Йому за могутністю чи творчою силою. Із розвитком ісламського богослов’я й філософії ширк постав як протилежність ключовому віроповчальному принципу однобожжя (див. Таухід).

В ісламі ширк вважається найтяжчим гріхом, а той, хто чинить ширк (мушрик) — великим грішником. Якщо така людина не встигне розкаятися в ширку за життя, то вже ніколи не буде прощена Аллахом (про те, що Всевишній може пробачити усі гріхи, окрім ширку, зазначено в Корані: сура Ан-Ніса, аяти 48 і 116).

Коран підкреслює, що Бог не ділиться своїми силами з жодним «партнером» (шариком). Попереджає багатобожників, що вони разом із ідолами згинуть у пекельному вогні в День Суду: «І ви, й те, чому ви поклонялися замість Аллаха, буде паливом для геєни, до якої ви увійдете (Коран 21:98).

До ширку відносять не тільки різноманітні форми язичництва, але й деїстичну та пантеїстичну філософію; уявлення про духів і напівбогів, віру в прикмети тощо. Розрізняють два головні види ширку:

великий (ширк аль-акбар) — політеїзм, явне визнання реального чи міфічного об’єкта гідним поклоніння поряд із Аллахом;
малий (ширк аль-асгар) — це «ширк звичаїв» (віра в забобони, знаки, народні повір’я й подібне), «ширк поклоніння» (віра в магічні сили речей, носіння амулетів, шанування святих та їхніх могил), «ширк знань» (віра в особливі знання астрологів, тлумачів снів, віщунів, оракулів).

У фікху ширк юридично став еквівалентним невір’ю. Ті, хто його сповідують, вважаються поза законом і мають бути вигнані з мусульманської спільноти; усі їхні юридичні права призупиняються, допоки вони не засудять свої переконання.

Часто ширк є аргументом у боротьбі проти ідей і практик певної течії, школи.

Цитата

«Аллах не прощає, коли Йому приписують рівних, але прощає все інше крім цього, тому, кому побажає! І хто приписує Аллаху рівних, той чинить великий гріх!» (Коран 4:48).
Преславний Коран. Переклад смислів українською мовою / Пер. з араб. М. Якубовича. Київ : ДУМУ «Умма», 2017. 433 с.