Хорюджі теренів буддійські пам’ятки
Хорюджі теренів буддійські пам’ятки (яп. 法隆寺地域の仏教建造物, англ: Hōryū-ji Area, Buddhist Monuments) — комплекс буддійських пам’яток дерев’яної архітектури і мистецтва 7—8 ст. (Ікаруга, префектура Нара, Японія), пам'ятка всесвітньої спадщини ЮНЕСКО (з 1993).
Історична довідка
Згідно з японськими літописами, буддійський монастир Хорюджі (повна назва: Хорюгакумонджі, що означає: процвітання буддійського закону) було засновано на передсмертне прохання імператора Йомей. Воля померлого була втілена у життя імператрицею Суйко та принцем Шьотоку, які звели у 607 в місцевості Ікаруга храм зі статуєю Будди Якуші Ньорай. Будівля знаходилася поряд з палацом принца Шьотоку і назвалася Вакакуса-дера, однак у 670 її було знищено пожежею. Вже у 670-х почалися роботи з відновлення комплексу, який було перебудовано зі зміщенням і переорієнтацією планувальної осі чітко у напрямку південь-північ.
Характеристика
Хорюджі складається с двох комплексів: Західного Са-їн (670–711) та Східного То-їн (710–794). У Західному комплексі розташовані п’ятиярусна пагода та двоярусний, вкритий чотирисхилим напіввальмовим дахом і оточений навісом молитовний зал Кондо (Золотий зал). Останній містить скульптурну тріаду Будди Шак’я-Муні. Відповідно до сучасної атрибутації ці дві пам’ятки є найдавнішими збереженими дерев’яними будівлями планети.
Територію комплексу обнесено галереями з двоповерховими вхідними воротами по центру південної стіни. В тилову галерею вбудовано павільйон лекційного залу. Зведення комплексу вочевидь виконувалося китайськими та корейськими фахівцями. Його загальне планування, архітектурно-просторова форма, конструкція і стилістика оздоблення (зокрема кронштейнові капітелі у формі хмарок, та ентазис стовпів залу Кондо) цілком вписуються в традицію китайського будівництва епохи Тан. Проте в порушенні симетрії розташування Кондо і пагоди відносно головної осі комплексу, а також в конструкції самої пагоди, що має центральний антисейсмічний стовп, нехарактерний для китайського будівництва свого часу, спостерігається початок розвитку самостійних японських будівельних традицій. У скарбниці монастиря зберігається Тамамуші-дзуші — розписна лакован дерев’яна модель храму 233 см заввишки, що слугувала вмістилищем для буддійських образів і сутр. Свою назву Тамамуші-дзуші отримав через наявність характерного різьблення у формі крилець жучка тамамуші (златки). Модель є старшою за Кондо і збереглася з часів до пожежі 670 (ймовірно 650-ті). Основні пам’ятки Східного комплексу: восьмикутний, вкритий пірамідальною покрівлею павільйон Юме-но-до (павільйон Мрій), збудований на вшанування пам’яті принца Шьотоку, та павільйон Денпо-до, який вочевидь є перебудованим житлом Тачібана-но Конакач, дружини імператора Шьому.
Значення
Хорюджі та розташований поряд, заснований сином принца Шьотоку храм Хоккіджі з триярусною пагодою межі 7—8 ст., у 1993 було включено до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО під № 660 як найстаршу дерев’яну будівлю планети, приклад адаптації китайської буддійської архітектури до японських культурних обставин, значущий також у аспекті історії поширення буддизму в Японії з Китаю через Корейський півострів.
Площа території під охороною — 571 га.
Галерея
|
Література
- Mizuno Seiichi. Asuka Buddhist art: Horyu-ji — New York: Weatherhill – Tokyo: Heibonsha, 1974. 172 p.
- 中川武「日本建築みどころ事典」―東京：東京堂出版、1990 (Накагава Такеші. Ніхон кенчіку мідокоро джітен. – Токіо: Токьодо, 1990).
- Fisher R.E. Buddhist art and architecture. London: Thames and Hudson, 1993. 216 p.
- Young D., Young M. Introduction to Japanese Architecture. Tokyo: TUTTLE, 2004. 128 p.
- Шевцова Г.В. Історія японської архітектури і мистецтва. Київ: Грані-Т, 2011. 232 с.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Шевцова Г. В. Хорюджі теренів буддійські пам’ятки // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Хорюджі теренів буддійські пам’ятки (дата звернення: 11.10.2026).
Оприлюднено: 18.12.2019
