Тіртганкар

Зображення 24 тіртганкар, мініатюра, м. Джайпур (Індія), бл. 1850

Тіртганка́р [тіртханкар, тіртханкара; санскр. तीर्थंकर (Tīrthaṅkara), букв. — той, хто проторував брід, спорудив переправу] — у міфології джайнізму — рятівники, що досягли всезнання, духовного звільнення від карми й безкінечних перероджень сансари та проклали шлях для інших; вчителі дгарми. Визнають 24-х тіртганкарів, які послідовно наслідували один одному: від першого Рішабгі до останнього (24-го) Джини Магавіри — легендарного основоположника джайнізму.

Початки своєї традиції джайни пов’язують саме з релігійною діяльністю тіртганкарів — праведників і аскетів, проповідників правдивого знання. Вважають їх духовними наставниками, деяких — культурними героями. Численні священні місця в Індії, які джайни пов’язують з народженням того чи того тіртганкара, а також початком його аскетичного шляху, містичним досягненням всезнання і звільненням (т. з. тіртги, букв — переправи, мости), є об’єктами особливого вшанування та паломництва. Біля них споруджували храми або й храмові комплекси (найбільша кількість тіртг зосереджена у Раджастхані). Важливими релігійними практиками в джайнізмі є молитви до тіртганкарів (яких вшановують як вищих, надприродних істот) та ритуали піднесення пуджі їхнім статуям у храмах.

«Земні життєписи» усіх тіртганкарів схожі (за винятком двох останніх із них, котрих вважають історичними постатями); традиція наділяє усіх чудесними якостями, а також власними атрибутами, кольором тощо. Дві основні гілки джайнізму — дігамбари й шветамбари — різняться і в аспекті статевого складу тіртганкарів: перші вважають, що вони всі без винятку були чоловіками, другі — вирізняють в їх шерезі одну жінку (19-та).

Література

  1. Cort J. E. Framing the Jina: Narratives of Icons and Idols in Jain History. Oxford; New York : Oxford University Press, 2010. 398 р.
  2. Balcerowicz P. Early Asceticism in India. Âjîvikism and Jainism. London; New York : Routledge, 2018. 368 р.
  3. Вілас Адинатх Сангаве. Аспекти джайнізму / Пер. з англ. Ю. Завгородній, Д. Редька. Київ : Сафран, 2020. 200 c.

Автор ВУЕ

Редакція ВУЕ


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Тіртганкар // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Тіртганкар (дата звернення: 11.10.2026).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
18.10.2024

Увага! Опитування читачів ВУЕ. Заповнити анкету ⟶