Тутмос IV
Тутмо́с IV Менгеперуре (давньоєгип. Ḏḥwti-ms — народжений богом Тотом; дати народження і смерті невідомі, кін. 15. — поч. 14 ст. до н. е.) — 8-й фараон 18-ї династії Стародавнього Єгипту. Син Аменготепа ІІ, батько Аменготепа ІІІ.
Життєпис
Роки правління достеменно невідомі. Правив близько 9 років, імовірно, 1400–1391 до н. е. (називають і інші дати). Єгипетський історик Манефон (4–3 ст. до н. е.) писав, що правління Тутмоса IV тривало 9 років і 8 місяців. Проте із власних написів фараона відомий лише 8-й рік його правління.
Продовжив війну за Сирію з хуритським царством Мітанні у Північній Месопоматії. Подробиці про цей похід до Передньої Азії невідомі, називав його (як і його батько) своєю першою кампанією. Припускають, що йому довелося заглибитися далеко на північ і вторгнутися до Мітанні (єгипетська назва — Нахарін). Потім повернувся через Ліван, де взяв вантаж кедрового дерева для будівництва священної барки бога Амона. Прибувши до своєї столиці м. Фіви (Теби), відвідав колонію полонених в огорожі свого заупокійного храму.
Попри вдалий похід (можливо, Тутмос вторгався в Азію кілька разів) позиції Єгипту в Сирії почали слабшати, головно через протистояння з Мітаннійською державою, яка ставала сильнішою. Зрештою, Тутмос був змушений домовитися про мир і поділ сфер впливу з царем Мітанні Артадамою I (Артатама; правив бл. 1410–1400 до н. е.), за яким Північна Сирія відійшла до Мітанні. Договір був скріплений шлюбом Тутмоса з дочкою Артадами (можливо, матір’ю Аменготепа ІІІ — всього Тутмос мав трьох дружин). Тутмос також підтримував дружні стосунки, листування з вавилонським царем Караїндашем I (кінець 15 ст.).
Весною, у 8-й рік правління Тутмоса IV, спалахнуло повстання на півночі Нубії, в області Вават. Повстання було придушене фараоном, який проникнув у важкодоступну долину, куди відступили вожді бунтівників. Тутмос повернувся до Єгипту з великою здобиччю. Полонені, захоплені в Нубії, також були поселені біля його заупокійного храму. Про військові дії в Нубії, придушення повстання в землях Вават та відновлення робіт у місцевих золотих копальнях розповідає напис у Коноско.
За часів Тутмоса IV змінився титул єгипетського намісника в Нубії — замість «Царського сина, який завідує південними країнами», відтоді його називали «Царським сином Куша».
Будівництво
На відміну від інших фараонів, Тутмос IV піклувався про пам’ятки минулого. За нього було завершено й споруджено 31-метровий обеліск Тутмоса III біля південного порталу огорожі Карнакського храму, який залишався незакінченим протягом 35 р. (тепер встановлений на пл. Сен-Жан-де-Латран у Римі). Зведене також алебастрове святилище у цьому храмі. Він уперше в Новому царстві (1569–1081) виявив особливу увагу до Фаюмської оази (з якої також могла походити його мати), наказав звести храм біля м. Мер-ур (тепер пам’ятка Медінет-Гураб у Фаюмі).
Фараон організував будівельні роботи у м. Мемфісі та районі Гізи, Великому Гермополі (тепер поблизу м. Ель-Ашмунейн), м. Абідосі (храм Осіріса), некрополі поблизу м. Фів (поминальний храм, тепер біля с. Шейх-Абд-ель-Курна, напроти м. Луксора), містах Нехеб (тепер с. Ель-Каб) і Гермонтіс (тепер Армант), на півдні Єгипту (тепер міста Ель-Тод і Едфу, о. Елефантина), місцевості Серабіт-ель-Хадім на Синаї (храм богині Гатгор), в Нубії (тепер Судан — укріплення Бухен в районі 2-го порога русла р. Нілу, храми Амона в поселенні Табо на о. Арго в районі 3-го порога, в м. Напаті та районі розселення племені амада).
За залишками мумії висновують, що Тутмос помер молодим. Похований у Долині царів (гробницю знайдено 1903).
Тутмос і Сфінкс
Тутмос IV розповідав про чудовий сон, який наснився йому, коли він, ще царевичем, відпочивав після полювання у тіні Великого Сфінкса в Гізі. Уві сні йому начебто з’явився бог Хорем-ахет-Хепрі-Ра-Атум, який зажадав розчистити Сфінкса (своє символічне зображення) від пісків, принесених вітром із пустелі, що майже повністю поховали під собою статую. В нагороду за цю послугу бог обіцяв зробити Тутмоса фараоном. Прокинувшись, Тутмос набрав робітників, розчистив Сфінкса від піску і невдовзі зійшов на трон (звідси — непідтверджене припущення, що Тутмос не був прямим спадкоємцем батька, а успадкував трон після смерті старшого брата).
Напис, що розповідає про цю подію, був поміщений на плиті біля передніх лап Сфінкса. У цьому ж написі згаданий і фараон Хефрен з 4-ї династії. Звідси дослідники висновують, що Великий Сфінкс міг бути висічений за правління Хефрена (26 ст. до н.е.), проте це єдина вказівка на імовірний час його створення.
Література
- Beckerath V. J. Handbuch der ägyptischen Königsnamen. München : Deutscher Kunstverlsg, 1984. 314 p.
- Betsy B. The 18th Dynasty Before the Amarna Period // The Oxford History of Ancient Egypt / Ed. by I. Shaw. Oxford : Oxford University Press, 2003. Р. 218–271.
- Крижанівський О. Історія Стародавнього Сходу. Київ : Либідь, 2009. 592 с.
- Яблонський В. В. Військове мистецтво та дипломатія давнього Єгипту доби Нового царства. Київ : Гуляєва В. М., 2024. 213 с.
- Давньоєгипетська література в українських перекладах / Ред. М. Тарасенко. Київ; Харків: Вид. О. Савчук, 2024. 256 с.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Мозговий І. П. Тутмос IV // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Тутмос IV (дата звернення: 11.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 30.06.2026
