Тонзура
Тонзу́ра (лат. лат. tonsura — стрижка, зачіска) — у християнстві, передусім католицизмі — вистрижена або виголена ділянка на голові ченців і священників як символ належності до Церкви, а також самий ритуал постригу особи, яку висвячують у духовний сан.
Символізує терновий вінець на голові Ісуса Христа, поряд із тим свідчить про готовність до послуху, смирення, упокорення Богові, зречення власної волі та мирських інтересів, а водночас — належність особи до духовного сану, набуття прав, обов’язків і обмежень духовенства.
Витоки традиції вбачають у давніх звичаях: у різних культурах остриження голови символізувало приниження, рабське становище, траур, каяття, прагнення очищення тощо.
У Західній церкви практикують з 5‒6 ст. Початково виголювали ділянку над лобом (т. з. тонзура апостола Павла) і переважно ченці; після Четвертого Толедського собору (683), який узаконив тонзуру для всього духовенства, — на маківці голови, у формі кола (т. з. тонзура апостола Петра).
У середньовіччі форму тонзури розрізняли й залежно від чернечого ордену, до якого вступав неофіт: залишена широка полоса волосся — у бенедиктинців, цистерціанців, францисканців, виголене велике коло — у камальдулів і картузіанців, хрестоподібна — у василіян.
У Католицькій церкві обов’язок голити тонзуру скасував 1972 папа Павло VI, після чого він поступово вийшов із церковної практики (хоча деякі чернечі спільноти не відмовилися від тонзури дотепер).
У Православній церкві обряд постригу зберігається під час прийняття чернечих обітниць.
