Содом і Гоморра

Содо́м [ івр. סְדֹם , סְדוֹם‎ (Səḏōm)‎; грец. Σόδομα] і Гомо́рра [ івр. עֲמֹרָה ('Ămōrā)‎; грец. Γόμορρα] — згідно з Біблією, стародавні ханаанські міста, покарані Богом за гріхи (хтивість, розпусту) їхніх мешканців.

За біблійним переказом, були розташовані неподалік «Соляного моря» (відчитують як вказівку на Мертве море). За Книгою Буття, Господь прирік обидва міста на знищення, бо люди були «дуже лихі та грішні перед Господом», гріх їхніх жителів став «вельми тяжким». Заступництво Авраама було марним — серед усіх містян не трапилось і 10 праведників (див. Бут. 18:20‒33). Урятуватися з м. Содома було дозволено тільки небожу Авраама Лоту з родиною. На ці міста Господь пролив дощем з неба «сірку й вогонь» (Бут. 19:24), знищив усіх мешканців, околиці та рослинність. Під час втечі дружина Лота порушила заборону «не зупинятися» й «не оглядатися назад», озирнулася і перетворилася на соляний стовп.

За припущенням деяких дослідників, біблійний текст міг містити згадку про якусь давню геологічну катастрофу, стихійне лихо (землетрус, виверження вулкана, падіння астероїда, хоча наукових підтверджень жодній з гіпотез немає). Попри низку наукових експедицій натепер не існує значущих археологічних доказів, які б підтверджували існування згаданих поселень.

У Новому Завіті доля Содома й Гоморри згадана як приклад невідворотності божого покарання за гріхи (Мт. 10:15; Лк. 10:12, 17:28‒30 тощо).

Терміни «содомія», «содоміти», «содомітський гріх» тривалий час означували різні форми девіантної (див. Девіація) сексуальної поведінки, засуджувані церквою, панівною мораллю та законодавством; дотепер вживаються течіями фундаменталістського типу.

Переносно вираз «Содом і Гоморрра» означає розбещеність, розпусту, аморальність.

Метафорично — гармидер, метушня, розгардіяш, хаос, безлад.