Скалецький, Родіон Андрійович
Скале́цький, Родіо́н Андрі́йович (23.11.1899, с. Михайлівка, тепер Гайсинського району Вінницької області, Україна — 22.03.1984, м. Київ, тепер Україна) — композитор, диригент, педагог, фольклорист, музикознавець.
|
Скалецький, Родіон Андрійович | |
|---|---|
| Народження | 23.11.1899 |
| Місце народження | Михайлівка |
| Смерть | 22.03.1984 |
| Місце смерті | Київ |
| Місце поховання | Лісове кладовище |
| Alma mater | Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського |
| Напрями діяльності | музичне мистецтво, педагогіка, фольклористика |
Життєпис
Народився в багатодітній селянський сім’ї.
1911 закінчив сільську школу, де, зокрема, опанував ази музичної теорії. Навчався в Ольгопільській (1912–1914) та Степашківській (1914–1916) двокласних учительських школах. Здобув фах учителя початкових класів, працював у школах на Вінниччині, організовував музичні гуртки, хори.
1921–1922 служив у 3-му полку Червонокозачої армії (див. Червоне козацтво), навчав козаків грамоті, організував полковий хор.
1923 вступив на історико-філологічний факультет Одеського інституту народної освіти (тепер Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського). Одночасно відвідував лекції професора М. Вілінського, консультувався в диригентів Я. Яциневича та професора К. Пігрова (1876; тепер Росія — 1962; тепер Україна) в Одеському музичному інституті (тепер Одеська національна музична академія імені А. В. Нежданової).
1926 здобув вищу освіту, отримав призначення на посаду вчителя мови, літератури, музики в школі м. Тульчина. Відродив хорову капелу М. Леонтовича, яка 1927 дала перший концерт. Диригував капелою впродовж 7 років.
1932 заарештований. Слідчі Державного політичного управління УСРР не виявили в діях Скалецького складу злочину, але через підозри в неблагонадійності до радянської влади митця вислали до с. Насоново (тепер Бєлгородської області, Росія). Працював у школі, медичному технікумі, організовував хори. Через два роки Скалецького перевели викладачем до с. Верхнє (тепер у складі м. Лисичанська). 1936 переїхав до м. Полтави.
Під час Другої світової війни був в окупації, наприкінці 1943 повернувся до рідного села.
Від 1946 жив у м. Вінниці, викладав у Вінницькому педагогічному училищі ім. І. Франка. Організатор і керівник студентського хору. Від 1951 — вчитель середньої школи № 2, від 1957 — середньої школи № 3.
Відповідальний секретар Вінницького обласного відділення хорового товариства УРСР (1959–1974).
1964–1969 — методист кабінету музики Вінницького інституту вдосконалення вчителів (тепер Вінницька академія безперервної освіти). 1970 вийшов на пенсію.
Від 1981 жив у м. Києві.
Творчість
У творчому доробку композитора близько 600 творів. Це хорові обробки пісень народних, власні пісні та романси на вірші Т. Шевченка, Лесі Українки, Франко, Іван Якович|І. Франка]], О. Олеся, П. Грабовського, М. Рильського, П. Тичини, В. Сосюри, Д. Луценка та ін., дитячі пісні, фортепіанні п’єси, хори, ансамблі, опера «Українське народне весілля» (рукопис). Більшість обробок музичних об’єднував у цикли: «Стелися, барвінку», «Щедрий вечір, добрий вечір», «Вечорниці», «На Поділлі весілля». Твори Скалецького виконували хори в Україні, Естонії, Білорусі, Росії.
Понад 50 років присвятив науково-методичній діяльності. Виступав на педагогічних конференціях, семінарах, факультетах підвищення кваліфікації вчителів.
У працях висвітлював питання методики керування хорами, організації музичного виховання в школах, студіях і клубах. Вважав музичне виховання обов’язковим шкільним предметом, викладати який треба не менш ніж 2 години на тиждень.
Автор посібників: «Пісні для дітей 5–6 класів», «Пісні для дітей 7–8 класів», «Методика навчання співу у 5–8 класах».
1970 співпрацював із видавництвом «Наукова думка» НАН України. У 2-й частині праці «Весілля» (10-й том серії «Українська народна творчість») опублікував опис обряду подільського весілля, пісні для якого записав у рідному селі. Твори композитора виходили у видавництвах «Мистецтво», «Музична Україна», «Радянська школа» та ін.
Організатор і керівник хорів у селах Ольгополі, Михайлівці, містах Бершаді, Тульчині, Гайсині (усі — Вінницької області), с. Насоново (Росія). У м. Вінниці заснував хор педагогічного училища, хор вчителів міста, хор ветеранів, хори в школах № 2, 3, 4, чоловічу капелу, хор хлопчиків в Палаці піонерів, дитячий хор у Будинку вчителя, ансамбль «Вітерець Поділля» при філармонії (тепер Ансамбль пісні і танцю «Поділля»).
Виступав у радіопередачах, писав статті про музичне життя міста. Понад 20 років пісня «Вітерець Поділля» була позивними Вінницького радіо.
Вшанування
У с. Михайлівка та в м. Бершаді працюють музеї Скалецького.
Ім’ям митця названо Бершадську музичну школу, поряд із нею встановлено погруддя Скалецького. Фонди музиканта зберігають у Вінницькому обласному архіві та краєзнавчому музеї.
На честь Скалецького названо вулицю в м. Вінниці. На будинку, де жив митець, до його 100-річчя встановлено дошку пам’яті.
Вінниччина відзначає ювілеї Скалецького концертами та іншими мистецькими заходами.
Література
- Лук’яненко О. Золотий ключик // Соціалістична культура. 1962. № 5. С. 29.
- З альбомів збирачів народних пісень / Упоряд. М. Гордійчук. Київ : Мистецтво, 1963. С. 93–99.
- Музична література УРСР 1917–1965. Харків : Редакційно-видавничий відділ Книжкової палати УРСР, 1966. 792 с.
- Погорєлов В.С. Музичні видання України 1966–1971 : в 3 ч. Київ : Музична Україна, 1977. Ч. 1. 116 с.
- Юхимович В. Батько співочий // Скалецький Р. Хорові твори. Київ : Музична Україна, 1989. С. 3–5.
- Кушка Н. Родіон Андрійович Скалецький // Знаменні і пам’ятні дати Вінниччини 1999 року. Вінниця : Вінницька обласна універсальна наукова бібліотека ім. К. А. Тімірязєва, 1998. С. 58–61.
- Хоменко Б. В. Скалецький Родіон Андрійович // З-над Божої ріки. 2-ге вид., перероб. і допов. Вінниця : Континент-ПРИМ, 2001. С. 309–310.
- Натолочна Л. Подільський соловей. Вінниця : Меркьюрі-Поділля, 2019. 269 с.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Кушка Н. М. Скалецький, Родіон Андрійович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Скалецький, Родіон Андрійович (дата звернення: 11.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 06.02.2025
