Сивілині книги
Сиві́лині кни́ги, Сибілині книги (лат. Libri Sibyllini) — умовна назва древніх збірок пророцтв сивіл, яким стародавні греки й римляни надавали сакрального значення; були складником державної релігії Стародавнього Риму.
Історична довідка
За припущенням, укладені в Малій Азії. Звідти в процесі колонізації греками Середземномор'я потрапили в Куми (тепер не існує, руїни розташовані поблизу м. Неаполя, Італія). Були записані на пальмовому листі, давньогрецькою мовою, гекзаметром, з елементами акровірша.
Як самі постаті сивіл, так і збірки їхніх віщувань оповиті численними легендами. За переказом письменника Марка Теренція Варрона
(116‒27 до н. е.), Кумська сивіла пропонувала останньому римському царю Тарквінію Гордому (правив 534‒509 до н. е.) купити 9 сувоїв її пророкувань. Цар відмовився від пропозиції, бо вважав названу ціну надмірною. Тоді сивіла спалила три сувої з дев’яти й запропонувала царю викупити решту за ту ж саму ціну. Цар знову відмовився, і сивіла спалила ще три книги, повторивши пропозицію. Після звертання до авгура Тарквіній викупив три останні сувої за початкову ціну, за яку міг би отримати всі дев’ять. Дійшов також інший варіант переказу, згідно з яким сивіли знищила дві з трьох книг.
Із розширенням Римської держави Сивілини книги було перенесено у столицю, вони стали частиною офіційного релігійного культу. Для зберігання і тлумачення сакральних книг була створена особлива жрецька колегія дуумвірів, що перебувала у Капітолійському храмі Юпітера. Складалася спочатку з двох, згодом з п'яти, а потім (ймовірно, за часів Луція Корнелія Сулли) із п'ятнадцяти осіб. Пророцтва зберігали у сховищі під Капітолійським храмом. До Сивілиних книг зверталися за розпорядженням римського Сенату у разі виникнення складних і небезпечних ситуацій (наприклад, в часи епідемій, після поразки римлян у битві, за рідкісних природних явищ): шукали поради, до якого бога звернутися за допомогою та яка жертва йому найприємніша. Застосування текстів до ситуації залежало від досвіду хранителя. Згоріли під час пожежі 83 до н. е.
Сивілині оракули
Для відновлення книг Сенат відрядив до Сицилії, Малої Азії та італійських колоній в Африці послів із дорученням зібрати новий список пророцтв. Нові оракули перенесли в храм Аполлона на Палатині, де ті зберігалися до початку 5 ст.
В останні часи республіки стали предметом політичної боротьби. На думку Ціцерона (трактат «Про дивінацію»), Cивілині книги такі туманні й неконкретні, що підійдуть до кожного часу і події. Він вказував на те, що тексти є радше наслідком копіткої роботи зосередженої думки, аніж «витвором божевілля»: це випливає як із композиції, так і з факту акровіршування, де початкові літери кожного рядка, взяті за порядком, вказують на предмет цього пророцтва. Пропонував зберігати тексти під замком, як заповідали предки. Скептичне ставлення до Сивілиних книг, утім, не виключало їх офіційного шанування.
14 Сивілиних оракулів, які дійшли до нашого часу, датують приблизно 150 до н. е. — 180 н. е. і вважають працею юдейських і християнських письменників, які навмисне наслідували древні тексти за формою, аби навернути язичницький світ.
П е р е н о с н о вислів «сивілині книги» означає пророцтво, «читати сивілині книги» — передбачати майбутнє.
Література
- Orlin E. M. Temples, Religion, and Politics in the Roman Republic. Leiden, New York : Brill, 2002. 240 p.
- Берд M. S.P.Q.R.: Історія Давнього Риму / Пер. з англ. О. Дем’янчук. Київ : Book Chef, 2020. 496 с.
- Fischer J. Q. Fabius Pictor, das Orakel von Delphi und die sibyllinischen Bücher Roms – Zur Rolle von Orakeln in Rom und Griechenland // Gymnasium. 2020. Vol. 127. Is. 6. P. 535–567.
- Fischer J. Folia ventis turbata – Sibyllinische Orakel und der Gott Apollon zwischen später Republik und augusteischem Principat. Göttingen : Verlag Antike, 2022. 460 p.
Автори ВУЕ
Покликання на цю статтю: Колодний А. М., Щедрін А. Т. Сивілині книги // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Сивілині книги (дата звернення: 11.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 20.01.2025
