Ринколіт

Ринколіт
Синоніми	ринкіт, мозандрит
Клас мінералу	силікати
Колір	від темно-червоного і червоно-бурого до темно-жовтого і зеленувато-жовтого
Форма кристалів	призматична, таблитчаста
Сингонія	моноклінна
Твердість	4, 0–5, 5
Блиск	скляний, алмазний.
Прозорість	непрозорий
Густина	3, 27 г/см³
Особливі характеристики	крихкий, рідкісний

Ринколі́т, ринкіт, мозандрит — соросилікатний мінерал; діортосилікат натрію, калію, церію і титану групи сейдозериту.

Історична довідка

1884 мінерал уперше знайшов, надав науковий опис і назвав ринкітом за прізвищем промисловця Г. Рінка (1819–1893; Данія) мінералог Й. Т. Лоренцен (1855; Данія — 1884; Атлантичний океан).

Геолог E. M. Бонштедт (1897–1974; тепер РФ) 1926 дав мінералу назву «ринколіт».

Характеристика

Хімічна формула варіативна: Na₂Ca₄CeTiOF₃[Si2O7]₂, або Na_2,5Ca₄CeTi_0,75Nb_0,25(Si₂O₇)₂O₃F, або [(H_₂O)₂Ca_0,5Ce_0,5]Ti(Si₂O₇)₂(OH)₂(H₂O)₂.

Хімічний склад непостійний: відношення Na: Ca — від 1:2 до 1:1.

Вміст води 0–7,7 %.

Сингонія моноклінна.

Форми виділення: призматичні або таблитчасті кристали, двійники.

Густина — 3,3–3,5 г/см³.

Твердість за шкалою твердості мінералів Мооса — 4,0–5,5 (залежить від ступеня гідратації).

Колір від темно-червоного і червоно-бурого до темно-жовтого і зеленувато-жовтого. Непрозорий; просвічує у тонких шліфах.

Блиск скляний, алмазний. Крихкий.

Типоморфний мінерал нефелін-сієнітових пегматитів.

Асоціації: арфведсоніт, егірин, евдіаліт, стенструпін, лейкофаніт, ваолерит, розенбушит, содаліт.

Типовий зразок ринколіту зберігається в Копенгагенському університеті.

Різновиди

Розрізняють:

ринколіт кальціїстий (ринколіт);
ринколіт церіїстий (містить до 21,25 % Се₂О₃);
ловчорит — метаміктний або прихованокристалічний склуватий різновид із Кольського півострова.

Поширення

Основні родовища розташовані на о. Гренландії (плато Кангердлуарссук, інтрузії Ільмаусак), у Норвегії (о-ви Левен і Стокке, провінції Вестфолл, Телемарк), Росії (Кольський півострів), Таджикистані (масив Дара-і-Піоз, Алайський хребет Тянь-Шаню), Канаді (провінції Квебек, Ньюфаундленд і Лабрадор).

Література

Dana J., Dana E. System of Mineralogy : in 3 vol. 6th ed. New York : Wiley, 1892. Vol. 3. P. 720–721.
Лазаренко Є. К., Винар О. М. Ринколіт // Мінералогічний словник. Київ : Наукова думка, 1975. 774 с.
Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. Донецьк : Донбас, 2007. Т. 2. 670 с.
Ринколіт // Мінералого-петрографічний словник : в 2 т. / Уклад.: В. С. Білецький, В. Г. Суярко, Л. В. Іщенко. Харків : Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут» ; Київ : ФОП Халіков Р. Х., 2018. Т. 1: Мінералогічний словник. 444 с.
Rinkite / Handbook of Mineralogy. URL : https://rruff.info/doclib/hom/rinkite.pdf

Автор ВУЕ

В. С. Білецький

Покликання на цю статтю: Білецький В. С. Ринколіт // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Ринколіт (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 24.05.2025