Підгірянка, Марійка

Підгіря́нка, Марі́йка (справжнє прізвище та ім’я — Домбровська, Марія Омелянівна, уроджена Ленерт; 29.03.1881, с. Білі Ослави, тепер Надвірнянського району Івано-Франківської області, Україна — 18.05.1963, смт Рудне, тепер с-ще Рудно Львівського району Львівської області, Україна) — поетеса, драматург, педагог. Писала українською мовою. Член Спілки письменників СРСР (з 1960).

Підгірянка, Марійка
Псевдоніми	Підгірянка, Марійка
Справжнє ім’я	Марія
Справжнє прізвище	Домбровська
Народження	29.03.1881
Місце народження	Білі Ослави
Смерть	18.05.1963
Місце смерті	Рудне
Місце поховання	Личаківський цвинтар
Місце діяльності	Україна
Напрями діяльності	літературна творчість, перекладацька діяльність, громадська і освітня діяльність

Життєпис

Народилася в сім’ї управителя лісами (лісничого). Від 1887 навчалася в двокласній народній школі в с. Уторопах (тепер Косівського району Івано-Франківської області). Займалася самоосвітою. 1896 в м. Коломиї склала іспит за восьмикласну жіночу виділову (міську) школу. 1990 екстерном закінчила жіночу вчительську семінарію в м. Львові, працювала в Уторопській двокласній народній школі.

1905‒1910 вчителювала в с. Рибне (тепер Косівського району Івано-Франківської області). 1911‒1915 — народна вчителька в с. Ворона (тепер Коломийського району Івано-Франківської області).

Із початком Першої світової війни російська польова жандармерія конфіскувала рукописи творів, листування письменниці. 1916‒1917 разом із дітьми потрапила до табору для переселенців Ґмінд (Нижня Австрія).

1917‒1919 вчителювала в м. Сватоборжице в Моравії.

1919‒1929 жила і працювала на Закарпатті, зокрема в селах Зарічево, Порошково, Довге.

1929 повернулася на Галичину, працювала вчителькою в с. Антонівка, з 1938 — с. Братишів, 1941–1943 — с. Нижнів (усі — тепер Івано-Франківського району Івано-Франківської області).

1943‒1945 разом із сім’єю перебувала в м. Реберґ (Австрія). Від 1945 жила й працювала в с. Вікняни (тепер Івано-Франківського району Івано-Франківської області), 1957 оселилися в смт Рудне.

Була знайома з О. Кобилянською (з 1896), О. Маковеєм (з 1900), І. Трушем (з 1902), Г. Хоткевичем (з 1906), Є. Маланюком (з 1921), Уляною Кравченко (з 1930) та ін.

Похована на Личаківському цвинтарі в м. Львові.

Творчість

Перший вірш датовано 1894. Перші твори писала польською мовою.

Друкувалася в періодичних виданнях Галичини (у часописах «Діло», «Жіноча доля», «Рідна школа», «Дзвінок» тощо), Буковини («Промінь», «Буковина»), Наддніпрянської України («Рідний край»), Закарпаття («Віночок», «Пчілка»). Публікувала свої твори окремими збірками (перша збірка «Відгуки душі» побачила світ 1902). Разом із чоловіком — педагогом, громадським діячем А. Домбровським (1880–1979; тепер Україна) підготувала й опублікувала «Буквар для українських шкіл». Переклала українською мовою з чеської адаптовану для дітей книжку Д. Дефо «Робінзон Крузо. Подорожі і пригоди Робінзона на суші і морі» (Ужгород, 1923; за виданням Я. В. Новака, Прага, 1888). Уклала читанку «Ластівочка» (1925).

Прижиттєві видання: «Малий Василько» (1916, м. Відень), «Святий отець Николай в гостині Підкарпатської Русі» (1920), «В чужім пір’ї : П’єса» (1922, обидва — м. Ужгород), «Збірничок віршів для дітей» (1926), «Мати-страдниця : Поема» (1929), «Брисько, гуска і лисичка» (1932), «Юркова мандрівка» (1932), «Юрко Жмурко і Хмурко» (1932), «Кравчиня Маруся» (1932, усі — м. Львів), «Брисько, гуска і лисичка» (1949, м. Мюнхен) тощо.

У віршах переосмислено фольклорні мотиви. Творам притаманне виразне дидактичне начало. Вони вчать бути чуйними, любити рідну землю, зберігати національні традиції тощо, і водночас мають практичне значення — нагадують дітям правила життя та відпочинку, традиційні українські цінності (наприклад, у вірші про працьовиту дівчинку Оленку заримовано назви днів тижня, перераховано звичні жіночі справи: прядіння, ткацтво, догляд за худобою, прибирання; ореолом романтики овіяно неділю, коли прийшов час відпочинку). Дітям старшого віку адресовано твори, де йдеться про складне й неоднозначне життя, про потребу не витрачати час марно.

Тематика поезії: любов до рідної землі, народу, його минулого, що тісно пов’язане із сучасним і проєктується на майбутнє через юних читачів, які й будуть спадкоємцями рідного краю.

У поетичних творах простежено чітку ієрархію цінностей: мати — Україна — Бог. Через спілкування з матір’ю дитина пізнає світ, найголовнішими цінностями якого є Україна (передана через широку панораму образів) та Бог (творець і дитини, і її матері, й України). Вони нероздільні і триєдині. Свідченням такої побудови поетичного космосу є вірш «Отче наш…». Це — молитва, у якій поєднано світову християнську традицію і національні орієнтири.

Визнання та вшанування

Пам'ятник в с. Білі Ослави (2017)

Найповніше зібрання творів «Для країни вірно жиймо» опубліковано 2009 коштом сина письменниці М. Домбровського (1911; тепер Україна — 2011; Австрія).

Літературно-краєзнавчий музей Марійки Підгірянки діє в с. Білі Ослави (з 1996), кімната-музей — у с. Тлумач (з 1991).

Ім’ям письменниці названо школу в с. Білі Ослави (2017); Івано-Франківський академічний обласний театр ляльок (1991); 22 курінь Уладу пластунського юнацтва; вулиці в містах Івано-Франківську, Коломиї, Надвірній, Калуші, Тисмениці, Перечині, Хусті, Ужгороді, Косові, Тлумачі, а також у селах і селищах Західної України.

Пам'ятник встановлено в с. Білі Ослави (2014, скульптор В. Довбенюк). Меморіальні дошки — у селах Білі Ослави (1989 на стіні будівлі Зарічанського лісництва; 2000 — біля Горішньої церкви, 2016 — на стіні будинку-резиденції, де розміщено музей Марійки Підгірянки), Уторопи, Антонівка, Братишев (усі — 1991), Вікняни (1991 — на фасаді школи, 2011 — на стіні будинку, де мешкала письменниця), Ворона (1992), Буркут (2016), Довге (2017); а також у селищі Рудно (1991).

Івано-Франківське обласне об’єднання Всеукраїнського товариства «Просвіта» заснувало Обласну премію імені Марійки Підгірянки від (з 1991). До 145-річчя письменниці (2026) викарбувано пам᾿ятну медаль.

Додатково

У 1920-х була нянькою і вихователькою внуків І. Франка в сім᾿ї А. Франко-Ключко (1892; тепер Україна — 1988; Канада). Остання вивела образ письменниці у творі «Учителька: Драма» (1924–1957).

Цитати

Боже дитятко

Журиться Гануся, дуже журиться.
Захмарене небо, снігом куриться.
Завіяні поля і доріжечки,
Замерзне Ісусик малий у ніжечки.

Не журися, любко, не плач, маленька,
Ми йому підстелили вдячні серденька.
По сердечнім шляху легенько, гладко
Прийде в Україну Боже Дитятко.

Прийде в Україну у той день веселий,
А за ним прилетять ясні ангели.
Принесуть яличку світлу, як сонце.
Як перша зірничка гляне в віконце.
Підгірянка Марійка. Для Вкраїни вірно жиймо : твори / Упоряд. і приміт. В. Левицького ; передм. В. Левицького [та ін.]. Івано-Франківськ : Нова Зоря, 2009. С. 21.

Твори

Ростіть великі / Упоряд. В. Лучук. Львів : Каменяр, 1979. 32 с.
Мати-страдниця // Дзвони Підгір’я [Калуш] : Літературно-мистецький вип. 1991. 27 квітня.
Зіллюся з серцем народу: вірші та поеми. Ужгород : [б. в.], 1992. 141 с.

Марійчин Великдень : [поезія, проза, пісні з нотами] / Упоряд. В. Слезінський // Толока : [книжк. спецвипуск] газ. «Дзвони Підгір’я». Калуш, 1992. № 12. 32 с.

Три віночки : твори Марійки Підгірянки з релігійної тематики / Упоряд. М. Вільшук, В. Слезінський. Коломия : Вік, 1995. 96 с.
Мелодії дитинства. Кн. 1 / Упоряд. і передм. В. Левицького. Коломия : Вік, 1996. 140 с.
Мати-страдниця. Кн. 2 / Упоряд. і передм. В. Левицького. Коломия : Вік, 1996. 125 с.
Розповім вам казку, байку : віршовані казки / Упоряд. і авт. передм. В. Левицький. Київ : Вид-во ім. Олени Теліги, 2002. 32 с.
Зозуленька накувала : лічилки і загадки. Коломия : Вік, 2003. 48 с.
Таїна Миколаївської ночі / Упоряд. і передм. В. Левицького. Івано-Франківськ : Нова зоря, 2004. 48 с.
Марійчин Великдень : [поезія, проза, висловлювання про письменницю] / Упоряд. В. Левицький. Івано-Франківськ : Нова зоря, 2005. 96 с.
Мати-страдниця / Упоряд. і післям. В. Левицького. Івано-Франківськ : Нова зоря, 2006. 64 с.
Для Вкраїни вірно жиймо : твори / Упоряд. і приміт. В. Левицького ; передм. В. Левицького [та ін.]. Івано-Франківськ : Нова Зоря, 2009. 784 с.
Материнський віночок / Вст. ст. В. Левицького. Івано-Франківськ : Нова Зоря, 2009. 28 с.
Дефо Д. Робінзон Крузо. Подорожі і пригоди Робінзона на суші і морі : вільний пер. з чес. М. Підгірянки / Передм. М. Шалати, О. Шалати ; післям. В. Левицького ; за ред. М. Шалати. Івано-Франківськ : Нова Зоря, 2012. 144 с.
Малий Василько : оповідання. Відень, 1916 : [фототип. перевидання] / Вст. сл. В. Левицького. Косів : Писаний Камінь, 2016. 16 с.
Вибране / Упоряд. В. Левицький. Івано-Франківськ : Нова Зоря, 2016. 212 с.
Кравчиня Маруся : віршована казка / Передм. В. Левицького. Львів : ТИСА, 2017. 26 с.
Княжі дочки і сини / Передм. В. Левицького. Львів : Кичма І. В., 2018. 12 с.

Література

Левицький В. З гір Карпатських // Підгірянка М. Розповім вам казку, байку : віршовані казки / Упоряд. і авт. передм. В. Левицький. Київ : Вид-во ім. Олени Теліги, 2002. С. 3–5.
Бурнашов Г. Краю милішого нема : документальна повість. Івано-Франківськ : Симфонія Форте, 2006. 64 с.
Васильчук М. Силуети : коломиєзнавчі тексти. Коломия : Вік, 2006. С. 67–68.
Стельмахович О. Народна вчителька і поетеса // Підгірянка М. Мати-страдниця. Івано-Франківськ : Нова зоря, 2006. С. 44–46.
Вільшук М. Поема «Мати-страдниця» // Підгірянка М. Мати-страдниця. Івано-Франківськ : Нова зоря, 2006. С. 47–49.
Заклинський Б. З нагоди нової поеми Марійки Підгірянки // Підгірянка М. Мати-страдниця. Івано-Франківськ : Нова зоря, 2006. С. 51–54.
Левицький В. Страдницькі дороги поеми // Підгірянка М. Мати-страдниця. Івано-Франківськ : Нова зоря, 2006. С. 55–62.
Васильчук М. Літературне краєзнавство (Коломия і Коломийщина. ХХ століття) : навчально-методичний посібник. Коломия, 2007. С. 19–22.
Левицький В. Перекладацька проба Марійки Підгірянки // Дефо Д. Робінзон Крузо. Подорожі і пригоди Робінзона на суші і морі : вільний пер. з чес. М. Підгірянки / За ред. М. Шалати. Івано-Франківськ : Нова Зоря, 2012. С. 138–141.
Шалата М., Шалата О. Ще одне повернення Робінзона // Дефо Д. Робінзон Крузо. Подорожі і пригоди Робінзона на суші і морі : вільний пер. з чес. М. Підгірянки / За ред. М. Шалати. Івано-Франківськ : Нова Зоря, 2012. С. 3–13.
Левицький В. Марійка Підгірянка — у світлинах // Народна воля. 2018. 18 трав. URL : http://volya.if.ua/2018/05/marijka-pidhiryanka-u-svitlynah/
Васильчук М. Художній дискурс Гуцульщини в українській літературі ХІХ — поч. ХХ ст. : монографія. Брустури : Дискурсус, 2024. С. 293–302.
Васильчук М. М. Підгірянка, Марійка // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/FREEARTICLES:Підгірянка, Марійка

Автор ВУЕ

М. М. Васильчук

Покликання на цю статтю: Підгірянка, Марійка // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Підгірянка, Марійка (дата звернення: 10.10.2026).

Оприлюднено: 10.08.2026