Осьмачка, Тодось Степанович

Osmachka659089г0.jpg

Осьма́чка, Тодо́сь (Феодо́сій) Степа́нович (англ. Osmachka Theodosy (варіанти імені Todos’, Teodosii); 16.05.1895, с. Куцівка, тепер Смілянський р-н Черкаської обл., Україна — 7.09.1962, Лонг Айленд, шт. Нью-Йорк, США) — письменник, перекладач. Писав українською мовою. Учасник Асоціації письменників (див.: Аспис), «Ланки» [див.: Ланка (МАРС)], Мистецького українського руху [див.: МУР (у літературі)], «Слова» [див.: Слово (літературне угрупування)].


Осьмачка, Тодось Степанович

Рік народження 16.05.1895
Місце народження Куцівка
Рік смерті 07.09.1962
Місце смерті Лонг Айленд
Місце поховання Баунд-Брук


Життєпис

Походив з багатодітної родини сільського коновала-самоука (дитинство й батьків згадує в «Автобіографії» та поемі «Поет»).

1915 при Київській 1-й гімназії склав іспит на звання земського вчителя. 1916 призваний до царської армії . 1917–1919 ймовірно, служив у частинах армії УНР «Чорні запорожці», але офіційного підтвердження цей факт немає.

З 1921 працював інструктором Наркомату освіти Кременчуцької округи. Навчався в Київському інституті народної освіти (тепер Київський національний університет імені Тараса Шевченка). Після виключення з інституту як неблагонадійного — на літературній роботі, вчителював.

Був недовго одружений (у 1920-ті).

Переховуючись від переслідувань (короткочасні арешти 1921, 1930, 1933, 1934, 1939) і намагаючись отримати дозвіл на виїзд за кордон, мандрував Україною, Росією та вдавав божевільного (за іншими даними справді хворів).

1942 — у Львові, 1944 через табори для переміщених осіб виїздить до США. Страждаючи на манію переслідування, блукав містами США, Канади та Європи, працював на тимчасових роботах, займався літературною діяльністю. До кінця життя мав унікальну пам’ять.

1962 помер у шпиталі після інсульту. Похований у м. Баунд Бруці, шт. Нью-Джерсі (США)

Творчість

Писати почав у школі. Перший опублікований вірш – «Село спить» – у газеті «Черкаські вісті» (1920). Перший відомий датований твір – «Пісня з півночи. Колоніяльні настрої в дореволюційній руській армії. Лірична поема» (1916, у збірці «Клекіт»).

Літературні критики віднаходять у творах стильові ознаки символізму, імажинізму, експресіонізму й екзистенціалізму, наголошуючи на «відстороненісті» (Я. Савченко), «своєрідність і замкненість» (Ф. Якубовський), «відокремленість» (В. Чапля) Осьмачки від загального літературного процесу, які В. Барка пізніше визначить як «вкрай окремішній: «осьмачківський «спосіб поезії», а Ю. Лавріненко — як «осьмачкізм». Ю. Шерех (див.: Шевельов, Юрій Володимирович) підкреслював зв’язок творів Осьмачки з українською традицією назвав його «неоекспресіоністом» і «неошевченківцем».

У перших поетичних збірках «Круча» й «Скитські вогні» виразно переважає негативна експресія: поодинокі світлі образи дитинства, кохання й закоханості, степові пейзажі поглинаються жахами війни, братовбивств, голоду, селянських страждань; місто асоціюється зі зрадливістю й агресивністю; материнська любов супроводжується стражданням і жертовністю.

Збірка «Клекіт» доповнює тематику художніми рефлексіями на тему поета й поезії. Осьмачка надалі відмовлявся уславлювати нову владу. Тогочасні критики оголосили його любов до села прихильністю до куркульства, затаврували як ворога пролетарської культури, націоналіста й фашиста.

1928 написав «Думу про Зінька Самгородського», присвячену одному з ватажків антибільшовицького повстання на Черкащині.

У 1930-ті працював над збіркою «Сучасникам» і поемою «Поет». Фрагментарний сюжет поеми (народження, життя й загибель українського поета) насичений соціальною, історичною, культурною, побутовою, філософською, міфологічною проблематикою та виростає в грандіозну за силою емоційного й інтелектуального вислову містерію. Ю. Шерех назвав твір «безпрецедентним у нашій поезії».

Збірки «Сучасникам» і «Китиці часу» (1943–1948) присвячені загадковій Єдиній, серед ностальгійних і елегійних віршів, творів на емігрантську тематику вияскравлюються любовні, а мистецький бомонд переймається історією кохання Тодося Осьмачки до Олени Вітер.

У 1940-ві творчість письменника опиняється в епіцентрі літературної дискусії між прибічниками «високої» літератури (М. Орест) і «органічно-національного стилю» (Ю. Шерех). Неприхильна до Осьмачки критика дорікає за лексичну та стилістичну невправність, з’являються пародії О. Грибінського й І. Качуровського за підписами Свирид Чичка, Свирид Ломачка, Хведосій Чичка, а також гумористичне прізвисько Осьось Ломачка.

Збірка «Із-під світу» містить переважно вже відомі поезії, з другої половини 1940-х увага письменника зосереджена на прозі.

Герої повістей «Старший боярин», «План до двору» й «Ротонда душогубців» — національно та політично свідомі учитель Гордій Лундик, учитель Іван Нерадько, письменник Іван Брус. В яскраво змальованих обставинах України перших десятиліть ХХ ст. вони виборюють право любити й жити згідно зі своїми переконаннями, вступаючи в гострі політичні диспути, криваві сутички з людиноненависницькою владою, у боротьбу з самим Злом. Від повісті до повісті атмосфера нагнітається та безнадійнішає. «Ротонда душогубців» має ознаки роману жахів. За цей твір, перекладений англійською, Осьмачка сподівався отримати Нобелівську премію.

Окремо були опубліковані новели «Мудрець», «Психічна розрядка», ескіз «Митець». Залишив спогади про літературне життя 1920-х років. Під час перебування в шпиталі уклав збірку афоризмів.

Перекладав В. Шекспіра, Дж.-Г. Байрона, О. Вайлда.

До України твори Осьмачки повернулися після більш як півстолітньої перерви в 1991 році збіркою «Поезії».

Відзнаки

Збірка «Сучасникам» (1943) відзначена премією Спілки письменників у Львові (1943).

Повість «Старший боярин» (1946) здобула першу премію на конкурсі «Українського видавництва» (1944).

Увічнення пам’яті

1995 року відкрито меморіальну дошку в с. Куцівка.

Іменем Тодося Осьмачки названо провулок у с. Куцівка та вулицю в Деснянському районі Києва.

2013 засновано Літературну премію імені Тодося Осьмачки.

Додатково

Дружина — лікарка Леся Луківна Трохименко (1901–1995), син Ігор (1924–2015), онуки Олександр і Євген.

Твори

  1. Круча. К. : Слово, 1922. 30 с.
  2. Клекіт. Поезії. Книжка третя. К. : Маса, 1929. 70 с.
  3. Сучасникам. Краків Львів : Укр. вид-во, 1943. 100 с.
  4. Ротонда душогубців. Б.м. Б.р.
  5. Старший боярин. Видавництво «Прометей», 1946. 116 с.
  6. Поет. Регенсбург : Українське Слово, 1947. 154 с.
  7. План до двору. Торонто: Видавництво Українського канадського Легіону, 1951. 184 с.

Китиці часу (1943-1948). Новий Ульм, 1953. 132 с.

  1. Із-під світу. Поетичні твори. Нью-Йорк : Українська Вільна Академія Наук, 1954. 317 с.
  2. Поезії / Упоряд. Л. Р. Світайло. К. : Рад. письменник, 1991. 252 с.
  3. Мої товариші. Історико-мемуарна розвідка про людей розстріляного українського відродження 20-х років // Березіль. 1996. № 3-4. С. 95-132.

Переклади

  • Шекспір В. Макбет. Харків-Київ : ДВУ, 1930. 150 с.
  • Вайлд О. Баляда Редінґської тюрми : Ульм, 1958.
  • Шекспір В. Трагедія Макбета. Король Генрі IV. Мюнхен : Вид-во «На горі», 1961. 448 с.

Література

  1. Костецький І. Людина, полишена напризволяще («Дума про Зінька Самгородського» Тодося Осьмачки) // Українські вісті. 1958. 12 червня.
  2. Лавріненко Ю. Неподоланий поет (Теодосій Осьмачка, 1895-1962) // Лавріненко Ю. Зруб і парости. Літературно-критичні статті, есеї, рефлексії. Мюнхен : Сучасність, 1971. C. 113-116.
  3. Зборовська Н. «Танцююча зірка» Тодося Осьмачки. К. : МСП «Козаки», 1996. 63 с.
  4. Живий Осьмачка: Спогади / упорядник Сергій Козак. Детройт : Українські Вісті, 1998. 205 с.
  5. Шерех Ю. «Поет» Теодосія Осьмачки // Шерех Ю. Пороги і запоріжжя. Література. Мистецтво. Ідеології. У 3 т. Т. 1. Харків : Фоліо, 1998. С. 248-269.
  6. Скорський М. А. Тодось Осьмачка: життя і творчість. К. : Український Центр духовної культури, 1999. 224 с.
  7. Слабошпицький М. Поет із пекла (Тодось Осьмачка). Видавництво М. П. Коць, «Ярославів Вал», 2003. 368 с.
  8. Барчан В. Творчість Теодосія Осьмачки в контексті стильових та філософських вимірів ХХ століття : монографія. Ужгород : TIMPANI, 2008. 432 с.
  9. Чернюк С. Переслідування сенсів: Традиційна, цивілізаційна й культурна символіка в творах Тодося Осьмачки: Монографія. Житомир: Вид-во ЖДУ, 2015. 196 с.

Автор ВУЕ

С. Л. Чернюк


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Чернюк С. Л. Осьмачка, Тодось Степанович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Осьмачка, Тодось Степанович (дата звернення: 28.05.2020).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
18.05.2020

Покликання на статтю

Опитування читачів ВУЕОпитування читачів ВУЕ