Олійник, Ярослав Олексійович
Олі́йник, Яросла́в Олексі́йович (28.01.1998, м. Київ — 05.06.2022, поблизу м. Бахмута Донецької області, похований 14.06.2022 у м. Києві) — військовослужбовець, доброволець, солдат Збройних сил України (ЗСУ), учасник російсько-української війни, Герой України (2023, посмертно).
|
Олійник, Ярослав Олексійович | |
|---|---|
| Народження | 28.01.1998 |
| Місце народження | Київ |
| Смерть | 14.06.2022 |
| Місце смерті | Бахмутський район, Донецька область |
| Місце поховання | Київ, Лук'янівське кладовище |
| Місце діяльності | Україна |
| Напрями діяльності | військова справа |
| Традиція/школа | романтизм, позитивізм |
|
Відзнаки | |
|---|---|
| Відзнаки | Герой України |
| Ордени | За мужність (ІІІ ст.) |
Життєпис
2017 закінчив Боярський коледж екології і природних ресурсів (тепер Фастівського району Київської області) за спеціальністю «Менеджмент», 2020 — Національний університет біоресурсів і природокористування України (м. Київ). Захоплювався комп’ютерною технікою, цікавився новими технологіями. Розробляв вебсайти, працював у компанії з виготовлення ролетів. Проживав у м. Києві.
На початку повномасштабного військового вторгнення Російської Федерації в Україну добровільно став на захист України, приєднавшись до територіальної оборони столиці. Проходив службу в 241-й окремій бригаді територіальної оборони. Пізніше вступив до лав ЗСУ, був стрільцем 7-ї роти 242-го окремого батальйону (в/ч А4081). Після звільнення Київської області у середині травня 2022 його роту переведено в Донецьку область для укріплення позицій. Брав участь у захисті м. Бахмута.
Військовий позивний «Ярік».
Подвиг
05.06.2022 разом із групою бійців стримував прорив ворога поблизу с. Миронівки Бахмутського району. Під час рятування поранених із поля бою загинув від кулі снайпера.
Похований на території Лук’янівського державного історико-меморіального заповідника.
Залишилися батьки, дружина, дочка.
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» III ступеня (2023, посмертно).
За особисту мужність і героїзм, виявлені в захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі присвоєно звання Героя України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (2023, посмертно).
Цитата
Побратим Я. Олійника:
«Саме у важкі часи України Ярослав проявив своє велике серце Героя. Рятувати інше життя, не думаючи про страх, — це було важливим сенсом для Ярослава. Добровольцем висунувся разом з групою по стримуванню прориву ворога в районі Бахмута в той клятий день — 5 червня. Крім шквального артилерійського вогню ворога, позиції українців атакували більше десяти вильотів бойової малої авіації противника. Небо та земля не мали горизонту. День був, як ніч із запахом гарі. Та під час рятування поранених з поля бою ворожа снайперська куля зупинила серце українця. Пам’ятаю, як посмішка залишилась на обличчі солдата Ярослава Олійника в останній день його життя. Слава Україні! Героям Слава!»
Джерела
- Про відзначення державними нагородами України: Указ Президента України № 20/2023 від 13 січня 1923 р. // Президент України. 2023. URL: https://www.president.gov.ua/documents/202023-45577
- Про присвоєння Я. Олійнику звання Герой України: Указ Президента України № 418/2023 від 8 липня 2023 р. // Президент України. 2023. URL: https://www.president.gov.ua/documents/4182023-47409
Література
- Ярослав Олійник // Меморіал. Платформа пам’яті. 2022. URL: https://www.victims.memorial/people/yaroslav-oliinyk
- Герої сил ТРО // Спротив. Часопис сил територіальної оборони ЗСУ. 2024. Ч. 35. С. 4. URL: https://tro.mil.gov.ua/wp-content/uploads/2024/03/newspaper35.pdf
- Герої Меморіалу Пам'яті // Національний університет біоресурсів і природокористування України. URL: https://nubip.edu.ua/node/112678
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Олійник, Ярослав Олексійович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Олійник, Ярослав Олексійович (дата звернення: 11.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 08.11.2024
