Немошкаленко, Володимир Володимирович

Немошкале́нко, Володи́мир Володи́мирович (26.03.1933, м. Сталінград, тепер м. Волгоград, РФ — 24.06.2002, м. Київ, Україна) — учений-металофізик, дійсний член АН УРСР (тепер Національна академія наук України, з 1982).

Немошкаленко, Володимир Володимирович
Народження	26.03.1933
Місце народження	Сталінград
Смерть	24.06.2002
Місце смерті	Київ
Alma mater	Київський політехнічний інститут
Напрями діяльності	фізика твердого тіла, науково-організаційна та педагогічна діяльність
Традиція/школа	електронна структура і спектроскопія твердого тіла

Життєпис

Народився в сім’ї військовослужбовця. Закінчив інженерно-фізичний факультет Київського політехнічного інституту (тепер Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського», 1956).

Відтоді працював в Інституті металофізики АН УРСР (тепер Металофізики інститут імені Г. В. Курдюмова НАН України): з 1963 — завідувач лабораторії спектроскопії твердого тіла, від 1966 — завідувач відділу, з 1973 — заступник директора, від 1990 — директор. Засновник наукової школи з електронної спектроскопії твердого тіла в цьому інституті.

Діяльність

Напрями наукової діяльності: спектроскопія твердого тіла та електронна структура речовини. Дослідження присвячені фізиці твердого тіла, рентгенівській емісійній, фотоелектронній та оже-спектроскопії для вивчення металів і сплавів металів. Розвинув спектральні методи та застосував методи обчислювальної фізики для отримання уявлення про електронну структуру та електронні властивості реальних твердих тіл: металів, сплавів, інтерметалічних з’єднань, оксидів, нітридів, карбідів, гідридів перехідних металів, а також про основні закономірності їхніх змін під час фазових переходів, впорядкування, аморфізації та структурних перетворень у поверхневих шарах і плівках. Разом із професором В. Альошиним (1942–1989; тепер Казахстан — Україна) відкрив властивість неокислюванності ультрадисперсних форм простих речовин, що знаходяться на поверхні космічних тіл.

Працював у галузі електродинаміки надпровідників і надпровідникових композицій у магнітних полях; фізики надпровідників із високими критичними параметрами та анізотропних неідеальних надпровідників II роду зі структурними дефектами, нових надпровідникових композицій і багатошарових структур. У роботах визначено роль хімічних і структурних факторів у процесах йонізації розсіяних атомів, встановлено особливості структури та динамічні властивості поверхні металів і сплавів порівняно з об’ємними властивостями з урахуванням впливу магнітних перетворень на поверхневі фонони. На цій основі створено методи та прилади для локального й пошарового фізико-хімічного аналізу поверхневих шарів металів і сплавів.

Значну увагу приділяв науково-організаційній та педагогічній діяльності. Декілька років був начальником науково-організаційного відділу Президії АН УРСР. Від 1993 очолював Науково-видавничу раду НАН України. У період відновлення незалежності наукове книговидання було у складному фінансовому становищі. За цих обставин видавництво «Наукова думка» продовжило роботу і стало одним із кращих. Також посприяв реорганізації спеціалізованої друкарні наукових журналів у Видавничий дім «Академперіодика» та організації академічного проєкту «Наукова книга» (з 2001).

Автор понад 700 наукових праць (з них — 13 монографій). Серед учнів — 11 докторів та 70 кандидатів наук.

Барельєф на фасаді Інституту металофізики імені Г. В. Курдюмова НАН України

Визнання

Премії імені К. Д. Синельникова (1977), Н. П. Барабашова (1992), Г. В. Курдюмова (1999) НАН України.

Державна премія України (1980; 1992).

Державна премія СРСР (1985).

Заслужений діяч науки і техніки України (з 1991).

Орден князя Ярослав Мудрого V ступеня (1997).

Почесний доктор Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника (з 1999).

2002 на фасаді Інституту металофізики імені Г. В. Курдюмова НАН України встановлено бронзову меморіальну дошку з барельєфом Немошкаленка.

Праці

У с п і в а в т. —

Электронная структура и электронные свойства переходных металлов и их сплавов. Киев : Наукова думка, 1971. 306 с.

Теоретические основы рентгеновской эмисионной спектроскопии. Киев : Наукова думка, 1974. 376 с.

Электронная спектроскопия кристаллов. Киев : Наукова думка, 1976. 336 с.

Методы вычислительной физики в теории твердого тела. Киев : Наукова думка, 1985. 295 с.

Аморфные металлические сплавы. Киев : Наукова думка, 1987. 248 с.

Электронная структура твердых тел в области фундаментального края поглощения. Введение в теорию. Киев : Наукова думка, 1992. 568 с.

Magneto-optical and Optical Properties of Fe-rich Au-Fe Alloy Films Near the fcc-bcc Structural Transformation Region // Physical Review B. 2003. Vol. 67. P. 1–8. URL: https://journals.aps.org/prb/abstract/10.1103/PhysRevB.67.104424

Література

Пам'ятi В. В. Немошкаленка // Вісник Національної академії наук України. 2002. № 8. С. 72. UEL: http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/71541
Храмов Ю. А. История физики. Киев : Феникс, 2006. 1176 с.
Видатний організатор вітчизняного наукового книговидання: з нагоди 75-річчя академіка В. В. Немошкаленка // Вісник Національної академії наук України. 2008. № 4. С. 80–82. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/vnanu_2008_4_9
Наукові школи // Інститут металофізики імені Г. В. Курдюмова. URL: https://www.imp.kiev.ua/?lang=ukr&a=science_schools
Немошкаленко Володимир Володимирович // Національна академія наук України. URL: https://www.nas.gov.ua/UA/PersonalSite/Statuses/Pages/default.aspx?PersonID=0000009315
Немошкаленко Володимир Володимирович // Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника. URL: https://pnu.edu.ua/немошкаленко-володимир-володимирови/

Автор ВУЕ

Редакція ВУЕ

Покликання на цю статтю: Немошкаленко, Володимир Володимирович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Немошкаленко, Володимир Володимирович (дата звернення: 10.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 11.03.2023

[Категорія:]]