Нектар (міфологія)

Некта́р (грец. νέκταρ — етимологія достеменно невідома; за однією з версій, пов’язане з грец. νέκρος — мертвий) — у давньогрецькій міфології — напій Олімпійських богів, що дарував їм вічну молодість і безсмертя. Згаданий у поемах Гомера (поряд із амброзією — їжею богів) як напій, подібний до вина (червоного кольору, змішуваний із водою) й такий, що мав зміцнювальну силу, убезпечував тіло від тління. За тривалого споживання давав безсмертя і смертним. Більшість версій міфу оповідає, що нектар розливала донька Зевса, богиня вічної юності Геба (звідси традиція її зображення з глечиком і чашею), згодом роль чашника перейшла Ганімеду. З часом у літературі термін став метафорою неймовірного смаку, пахощів, насолоди, зокрема й від пісень, поезії («нектар слів»).