Намасте
Намасте́ (санскр. नमस्ते, namaste, буквально — уклін тобі, я кланяюся тобі), намаскар, намаскаран — традиційне індійське та непальське привітання, звернене до конкретної особи або групи, що супроводжується невеликим поклоном і ритуальним жестом (з’єднані перед серцем й спрямовані догори долоні, великі пальці торкаються груднини).
Має давнє походження; згадане ще у ведичній літературі. Використовують повсюдно серед послідовників індуїзму, буддизму, джайнізму, багатьох орієнтальних неорелігій. Має широке коло комунікативних та етикетних значень: є знаком вітання (родича, знайомого, чужинця), прощання, формою виразу поваги, шанобливого ставлення, вдячності, у молитовних практиках — благоговіння, поклоніння.
Важлива частина йогічної культури, «найпростіша форма йоги». Відповідний жест (зведені разом долоні, анджалі-мудра) використовують у деяких асанах. Притаманний багатьом зображенням стародавнього та середньовічного східного мистецтва (рельєфам, скульптурам, особливо в індуїстських храмах).
У духовних ученнях є символом сполучення полярностей, протилежностей (чоловічого й жіночого начала, Шіви й Шакті, атмана і Брахмана, двох сторін тіла, різноспрямованих енергій та ін.), єднання й гармонії, смирення тощо. У широкому розумінні означає визнання глибинної духовної єдності всього сущого, частиною якого є людина: «Божественне в мені вітає (визнає, шанує, вклоняється) та сполучається з божественним у тобі».
