Мінея

Міне́я (від грец. μηνιαῖος — місячний) — у східному християнстві — церковно-богослужбові збірники, що містять служби (молитвослов’я, піснеспіви, особливі літургійні вказівки) на честь неперехідних Господніх і Богородичних свят, а також конкретних святих (житія, присвячені їм молитви) за днями й місяцями церковного року. Існують Мінеї місячні, загальні та святкові (див. Анфологіон). Включають стихири, канони, кондаки, ікоси. Засновані на візантійській традиції (9 ст.). У давньоруській богослужбовій практиці утвердилися з 11 ст.

Під цією ж назвою відомі й т. з. четьї збірники (тобто призначені для домашнього, келійного читання), що містять агіографічні, святоотцівські, духовно-повчальні тексти (див. Четьї Мінеї), розміщені за православним церковним календарем.