Міляєва, Людмила Семенівна

Міля́єва, Людми́ла Семе́нівна (13.11.1925, м. Харків, тепер Україна — 29.10.2022, м. Київ, Україна) — мистецтвознавець, доктор мистецтвознавства (з 1987), професор (з 1990), дійсний член Національної академії мистецтв України (з 2000), член Спілки радянських художників України (з 1956), Наукового товариства ім. Шевченка (з 2001); заслужений діяч мистецтв України (1992). Дружина С. Подерв’янського, матір Леся Подерв’янського.

Міляєва, Людмила Семенівна
Народження	13.11.1925
Місце народження	Харків
Смерть	29.10.2022
Місце смерті	Київ
Місце поховання	Байкове кладовище
Alma mater	Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Місце діяльності	Україна
Напрями діяльності	мистецтвознавство

Життєпис

Портрет Людмили Міляєвої, худ. Сергій Подерв'янський, 1981

Народилася в сім'ї художника. З дитинства була знайома з друзями батька — В. Меллером, О. Хвостенко-Хвостовим, В. Єрміловим та ін.

Під час Другої світової війни родина перебувала в евакуації в м. Ташкенті, 1944 переїхала до м. Києва.

1945–1950 навчалася на філологічному факультеті Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка (тепер Київський національний університет імені Тараса Шевченка). 1947 брала участь в розкопках археологічних на території Десятинної церкви в Києві під керівництвом професора М. Каргера (1903–1976; тепер РФ).

1949–1962 — науковий співробітник, 1964–1966 — завідувач відділу дореволюційного мистецтва Київського державного музею українського образотворчого мистецтва (тепер Національний художній музей України).

Одночасно від 1962 викладала на кафедрі теорії та історії мистецтва Київського державного художнього інституту (КДХІ, тепер Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури, НАОМА), з 1990 — професор.

Кандидат мистецтвознавства (з 1967), доктор мистецтвознавства (з 1987).

Співпрацювала з П. Білецьким, Г. Логвином, С. Таранушенком, П. Жолтовським, Б. Возницьким, В. Овсійчуком, В. Вуйциком (1934–2002), Ю. Коренюком (1952; обидва — тепер Україна) та ін.

Похована на Байковому кладовищі в м. Києві.

Наукова діяльність

Наукові інтереси пов'язані передусім з українською художньою культурою від середньовіччя до бароко. Для студентів КДХІ–НАОМА читала лекції з історії образотворчого мистецтва і архітектури на українських теренах від давньоруської доби до 18 ст.

Автор курсу «Феномен українського бароко» для студентів магістратури.

Видання «Українське мистецтво XIV — першої половини XVII століть» (1963; співавтор Г. Логвин) заклало підвалини для подальшого висвітлення середньовічного періоду вітчизняного мистецтва. За матеріалами кандидатської дисертації опублікувала монографію «Стінопис Потелича: Визвольна боротьба українського народу в мистецтві XVII ст.» (1969).

В альбомі «Український середньовічний живопис» (1976; співавтори В. Свєнціцька та Г. Логвин) представила вітчизняний середньовічний іконопис, зокрема візантійсько-руські пам’ятки та ікони з польських збірок. Аналіз розвитку українського іконопису 11–18 ст. продовжила в монографії «Українська ікона 11–18 ст. Від візантійських джерел до бароко» (англ. «The Ukrainian icon 11th — 18th centuries. From Byzantine sources to the Baroque»; 1996) та в найповніше ілюстрованому альбомі українського іконопису з державних зібрань «Українська ікона XI–XVIII століть» (2007; співавтор М. Гелитович).

Біографічний метод дослідження поєднала із методом художнього аналізу в працях на вшанування пам’яті й доробку своїх колег та рідних, зокрема в монографіях «С. П. Подерв'янский. Творчість і доля. 1916–2006» (2011), «Семен Матвійович Міляєв, 16.12.1895–16.12.1961» (2014; обидві — російською мовою) тощо.

Автор понад 200 наукових праць.

Ввела в науковий обіг низку пам’яток, що стало результатом експедиційно-дослідницької діяльності 1960-х. У м. Маріуполі виявлено візантійську рельєфну ікону «Святий Георгій з житієм» (12 ст.), що походила з Георгіївського монастиря (мис Фіолент, Автономна Республіка Крим). Музеєфіковано ікону «Богоматір Одигітрія (Перивлепта) Волинська» (перша половина 14 ст.), що походила з Покровської церкви в м. Луцьку.

Нагороди та визнання

Золота медаль Національної академії мистецтв України (2005).

Кавалер орденів: «За заслуги» III ступеня (2012), Княгині Ольги III ступеня (2017).

Додатково

2000 була членом експертної комісії з визначення автентичності ікони «Богоматір Дексіократуса» (див. Холмська ікона), атрибутованої як візантійська пам’ятка 11–12 ст. (зберігають у фондах Музею волинської ікони, м. Луцьк).

Цитата

«Все перемінилося, коли я почала мандрувати по Україні і по Русі — моє серце відійшло до середньовіччя. Мандрівки стали ще одним сенсом життя. Чоловік навіть каже, що я була трохи авантюристкою: або згадую про мандрівку, або планую нову <...> То було найцікавіше в моєму житті. Коли мені запропонували викладати в інституті, я погодилася лише тому, що майже все те, про що я мала розказувати, я бачила на власні очі».

 Цит. за: Людмила Міляєва // Академік Людмила Міляєва : Життя в мистецтві / Упоряд. Т. Кара-Васильєва; Наук. ред. А. Пучков. Київ : Лопатіна О. О., 2023. С. 115–116.

Праці

• Українське мистецтво XIV – першої половини XVII ст. Київ : Мистецтво, 1963. 112 с. (у співавт.).
• Стінопис Потелича: Визвольна боротьба українського народу в мистецтві XVII ст. Київ : Мистецтво, 1969. 246 с.
• Український середньовічний живопис : альбом. Київ : Мистецтво, 1976. 28 с. (у співавт.).
• Спасо-Преображенська церква с. Великі Сорочинці Полтавської області // Українське барокко та європейський контекст. Київ : Наукова думка, 1991. С. 128–134.
• The Ukrainian icon 11th – 18th centuries. From Byzantine sources to the Baroque. Bournemout : Parkstone; Saint-Petersburg : Aurora, 1996. 239 s.
• Freski kaplicy Trόjcy Świętej na Zamku Lubelskim a sztuka ukraińska // Kaplica Trόjcy Świętej na Zamku Lubelskim : materiały sesji zorganizowanej w Muzeum Lubelskim 24–26 kwietnia 1997 roku. Lublini, 1999. C. 105–114.
• The Icon of Saint George, with Scene of his life from the Town of Mariupol // Perceptions of Byzantium and Its Neighbors (843–1261). New-York : Metropolitan Museum of Art, 2000. P. 102–117.
• Чудотворна ікона Холмської Богоматері // Пластичне мистецтво. 2002. № 1. С. 14–18.
• Українська ікона XI–XVIII століть : альбом. Київ : [Б. в.], 2007. 525 с. (у співавт.).
• С. П. Подервянский. Творчество и судьба. 1916–2006. Киев : [Б/и], 2011. 377 с.
• Семен Матвеевич Миляев, 16.12.1895–16.12.1961: воспоминания Л. С. Миляевой. Киев : [Б. и.], 2014. 143 с.
• Церква св. Юра в Дрогобичі. Архітектура, малярство, реставрація. Київ : Майстер книг, 2019. 416 с. (у співавт.).

Література

1. Міляєва Людмила Семенівна : бібліогр. покажч. / Упоряд. Н. Матвєєва, О. Щербак. Київ : НАОМА, 2015. 52 с.
2. Академік Людмила Міляєва: Життя в мистецтві / Упоряд. акад. Т. Кара-Васильєва; наук. ред. А. Пучков. Київ : Лопатіна О. О., 2023. 344 с.
3. Український іконопис XII–XIX ст. з колекції НХМУ : альбом. Хмельницький : Галерея, Київ : Артанія Нова. 2005. С. 35–36.

Автор ВУЕ

О. Ю. Сьомак

Покликання на цю статтю: Сьомак О. Ю. Міляєва, Людмила Семенівна // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Міляєва, Людмила Семенівна (дата звернення: 10.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 12.11.2025