Муквеґе, Дені
|
Муквеґе, Дені (Mukwege, Denis) | |
|---|---|
| Народження | 01.03.1955 |
| Місце народження | м. Костерманвіль, провінція Ківу, Бельгійське Конго, тепер м. Букаву, провінція Південне Ківу, Демократична Республіка Конго |
| Alma mater | Університет Бурунді, Університет Анже |
| Місце діяльності | Конго (Демократична Республіка Конго) |
| Напрями діяльності | медицина, політика, права людини |
| Традиція/школа | Холізм |
| Відзнака | Нобелівська премія миру |
Муквеґе́, Дені́ (фр. Mukwege, Denis; 01.03.1955, м. Костерманвіль, провінція Ківу, Бельгійське Конго, тепер м. Букаву, провінція Південне Ківу, Демократична Республіка Конго, ДРК) — акушер-гінеколог, правозахисник. Лауреат Нобелівської премії миру (2018).
Зміст
Життєпис
Народився в сімʼї священника п’ятидесятницької церкви (Див. Пʼятидесятники). Вирішив обрати професію лікаря, коли супроводжував батька під час його пасторських візитів до хворих.
1976–1983 вивчав медицину в Університеті Бурунді (фр. Université du Burundi, м. Бужумбура, Бурунді). Після закінчення навчання почав працювати в Лемерській центральній лікарні загальної практики в Заїрі (тепер Демократична Республіка Конго, ДРК).
Зіткнувся з поширеною материнською смертністю на території Заїру, тому 1984–1989 вивчав гінекологію та акушерство в Університеті Анже (фр. Université d'Angers, Франція).
1989 повернувся до Лемерської лікарні на посаду медичного директора.
Після трагічних подій 06. 10. 1996 у територіальній громаді Лемера, коли повстанці з Альянсу демократичних сил за звільнення Конго-Заїру атакували Лемерську лікарню та вбили 37 осіб (відповідно до звіту Верховного комісара ООН з прав людини, серпень 2010), Муквеґе́ вирішив розпочати адвокаційну діяльність. Ця подія стала однією з передумов Першої конголезької війни (1996–1997).
Від жовтня 2012 до січня 2013 вимушено проживав у Європі після замаху на його життя. Перебуває під захистом миротворчих сил Стабілізаційної місії ООН в ДРК (MONUSCO).
Діяльність
Медична та правозахисна діяльність
Під час Другої конголезької війни (1998–2003) за сприяння місцевого руху п’ятидесятників заснував лікарню Панзі (1999, м. Букаву, ДРК). Лікарня спеціалізувалася на наданні допомоги жертвам сексуального насильства під час збройних конфліктів на території ДРК.
На базі лікарні було розроблено модель Панзі — холістичний підхід до лікування (див. Холізм), що поєднує медичну, психологічну, правову та соціально-економічну допомогу постраждалим від сексуального насильства під час бойових дій.
2008 заснував Фонд Панзі для створення та підтримки закладів у ДРК, що працюють за цією моделлю. Загалом забезпечив лікування понад 87 тис. пацієнтів.
Міжнародна діяльність
Від 2015 — спеціальний радник Фонду Доктора Дені Муквеґе, заснованого в м. Гаазі для просування за кордоном суспільно-політичних ідей Муквеґе та його поглядів на медицину, а також для організації відповідної підготовки кадрів у медичній і соціальній сферах.
У своїх виступах в ООН та на інших міжнародних майданчиках закликав світову спільноту до посилення відповідальності за застосування та пропаганду сексуального насильства як засобу ведення війни.
Послідовно виступає за жорсткий контроль експорту критичної сировини з ДРК задля запобігання збройним конфліктам, які ведуть для контролю над родовищами корисних копалин на території східних провінцій країни.
Політична діяльність
2023 балотувався на президентських виборах у ДРК, посів шосте місце.
Нагороди та визнання
Лауреат Нобелівської премії миру (2018, спільно з Н. Мурад) «за їхні зусилля з припинення застосування сексуального насильства як інструменту воєн і збройних конфліктів».
Премія Улофа Пальме (2008), премія ООН в галузі прав людини (2008), премія Сахарова за свободу думки (2014).
Почесний доктор низки університетів світу.
Праці
- Panzi. Paris : Moment, 2014. 168 p. (у співавт.).
- Plaidoyer pour la vie. Paris : L'Archipel, 2018. 286 p.
- Réparer les femmes: Un combat contre la barbarie. Paris : Harper Collins, 2020. 160 p. (у співавт.).
- La force des femmes. Paris : Gallimard, 2021. 388 p.
Література
- Braeckman C. L'homme qui répare les femmes: Violences sexuelles au Congo: le combat du docteur Mukwege. 5e éd. Bruxelles : André Versaille, 2016. 172 p.
- Довгань І., Смірнов В., Чистякова Ю. та ін. Перші кроки до відновлення справедливості: посібник для тих, хто долає наслідки сексуального насильства, учиненого під час збройного конфлікту на Донбасі. Київ : Східноукраїнський центр громадських ініціатив, 2021. 136 с.
- Швед О., Мирошніченко Н. Зґвалтування як зброя у війні // Соціальна робота та соціальна освіта. 2022. №2 (9). С. 230–241.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Петрів В. В. Муквеґе, Дені // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Муквеґе, Дені (дата звернення: 11.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 25.08.2025
