Мобільна вогнева група

Мобільна вогнева група на позиції

Мобі́льна вогнева́ гру́па (МВГ) — малий рухомий підрозділ протиповітряної оборони (ППО), озброєний вогневими засобами для ураження повітряних цілей на малій і надмалій висоті, що встановлені на самохідних шасі.

Історична довідка

Боєприпас баражувальний типу «Шахед-136».

МВГ з’явилися у складі Сил оборони України 2022 як реакція на зміну характеру повітряної загрози зі сторони Російської Федерації (РФ), а саме — активне і масове застосування з вересня 2022 безпілотних літальних апаратів (БпЛА) і боєприпасів баражувальних [типу «Шахед-136» (англ. «Shahed-136») тощо]. Такі цілі з огляду на малі розміри, невелику висоту і швидкість польоту, виявились складними для знищення традиційними засобами ППО зенітними ракетними комплексами (ЗРК), винищувальною авіацією. Водночас параметри польоту таких об’єктів роблять їх уразливими від вогню малокаліберної зенітної артилерії, великокаліберних кулеметів і зброї стрілецької. Це призвело до появи МВГ — невеликих команд, здатних оперативно пересуватися на загрожені напрямки, швидко виявляти загрози, відкривати по них вогонь і знову змінювати локацію.

Роль МВГ особливо зросла з початком масованих «ройових» атак БпЛА, коли десятки ворожих цілей одночасно перевантажували і без того не досить ефективну проти них систему ППО, ускладнюючи реагування на загрози. МВГ заповнюють тактичну нішу між пасивними спостережними мережами, які лише повідомляють про небезпеку, і важкими системами ППО, які не завжди встигають уразити малошумні або маловисотні цілі.

Досвід України у створенні МВГ переймають інші країни. У 2023 МВГ почали формувати у збройних силах РФ. 2025 аналогічні структури почали створювати у Франції та Швеції.

Склад і призначення МВГ

МВГ — це підрозділ, що, як правило, складається з 5–12 бійців, має кілька транспортних засобів та озброєний для ураження повітряних цілей на малій і надмалій висоті.

Основні завдання МВГ:

• виявлення та локалізація загрози на локальному рівні;
• своєчасне ураження або відволікання загрози для захисту критичних об’єктів;
• швидка передача даних у вищі ланки і зміна позиції для збереження живучості.

У реальних умовах ці завдання часто перетинаються і їх виконують у паралельному циклі, тому для МВГ особливого значення набувають універсальність особового складу й устаткування.

Досвід показує, що МВГ ефективні у випадку:

• масованих низьковисотних атак, коли важкі засоби ППО перевантажені надмірною кількістю цілей;
• повітряних атак противника на невеликі локальні об’єкти (електропідстанції, мости, резервні склади);
• використання противником «повітряних коридорів» для заходу в повітряний простір України і подальшого руху груп БпЛА / ракет крилатих, що робить їхню траєкторію передбачуваною.

Озброєння та оснащення МВГ

Великокаліберний кулемет «Браунінг М2НВ».

Типові вогневі засоби ураження, які використовують українські МВГ: великокаліберні кулемети [12,7-мм — ДШК (рос. «Дегтярева — Шпагина крупнокалиберный»), «Браунінг М2НВ» (англ. «Browning M2HB»); 14,5-мм зенітна кулеметна установка ЗПУ-2 (рос. зенитная пулемётная установка)]; малокаліберні зенітні артилерійські системи (23-мм — ЗУ-23-2); переносні зенітні ракетні комплекси [ПЗРК; «Стріла-2М», «Ігла», «Стінгер» (англ. «Stinger»), «Перун» (пол. «Piorun») тощо]. Широко використовують також 7,62-мм кулемети, у тому числі застарілі (напр., «Максим»), змонтовані на станках для зенітної стрільби. Рідше — важкі зенітні засоби, наприклад 57-мм гармати С-60.

Як засіб забезпечення мобільності використовують автомобілі (здебільшого, пікапи), рідше — бронеавтомобілі. Створені також спеціальні вогневі засоби для МВГ — наприклад, зенітний комплекс «Viktor MR-2» (2022), який складається з пікапа «Тойота Ленд Крузер 70» (англ. «Toyota Land Cruiser 70»), 14,5-мм спареної кулеметної установки ЗПУ-2 та сучасних коліматорного і тепловізійного прицілів. Цей комплекс, розроблений фірмою «Екскалібур Армія» (чеськ. «Excalibur Army»; Чехія), постачається для МВГ Сил оборони України.

МВГ використовують спеціальне технічне оснащення:

• для виявлення цілей — тепловізори, прилади нічного бачення, пошукові прожектори з вузьким пучком, компактні радіолокаційні станції ближньої дії (наприклад, «Пелікан», «Мангуст»);
• для комунікації і навігації (транспорт) — планшети з мапами, цивільні та військові застосунки для обміну даними;
• для безконтактного ураження БпЛА — системи радіоелектронної боротьби (наприклад, «Буковель-AD», REX-1, Anker-R).

В Україні МВГ створені в складі Збройних Сил України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, деяких добровольчих формувань територіальних громад. Досвід показує достатньо високу ефективність МВГ проти БпЛА (ураження, головно, кулеметно-артилерійським вогнем) і часткову — проти крилатих ракет (основний засіб ураження — ПЗРК).

Література

1. Мащенко О. Зенітний комплекс MR-2 Viktor : не просто «ще одна гармата» на шасі пікапа // АрміяInform. 2023. 3 листоп. URL : https://armyinform.com.ua/2023/11/03/zenitnyj-kompleks-mr-2-viktor-ne-prosto-shhe-odna-garmata-na-shasi-pikapa/
2. Kharuk A. Ukraine’s Air Defence in the Russian-Ukrainian War (2022–2024) : Progress in Regression // Faces of War. 2024. № 2. P. 141–154.
3. Козинець С. П., Лозюк Т. Т. Ефективність мобільних вогневих груп при боротьбі з безпілотними літальними апаратами противника // Національні інтереси України. 2025. № 6. С. 93–106.
4. МВГ : що це, як працюють мобільні вогневі групи та чому вони важливі для ППО України // TETC. 2025. URL : tetc.te.ua

Автор ВУЕ

А. І. Харук

Покликання на цю статтю: Харук А. І. Мобільна вогнева група // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Мобільна вогнева група (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 26.03.2026